Справа № 22ц – 2583/10 Головуючий у 1 інстанції – Грушицький А.І.
Категорія – 42 Доповідач – Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року грудня 23 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.
суддів Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.
при секретарі Гнепі П.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь» про виселення та зняття з реєстрації за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 травня 2010 року позов задоволено частково. Ухвалено виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів по 3 грн. 75 коп. судових витрат в користь ОСОБА_1 та в дохід держави судовий збір по 4 грн. 25 коп. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, покликаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили рішення суду скасувати з ухваленням нового про відмову в позові.
Колегія суддів заслухавши сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 26.10.2007 року, укладеним між товариством співмешканців «Надія» та ОСОБА_1
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів суд першої інстанції виходив з того, що проживання відповідачів в спірній квартирі порушує права позивачів як власників, тому відповідачі підлягають виселенню з неповнолітніми дітьми без надання іншого жилого приміщення.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, та нормам матеріального права.
Рішенням апеляційного суду у Волинській області від 17.12.2010 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до об’єднання співвласників «Надія-Волинь», ОСОБА_1, ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх добросовісними набувачами скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 29.10.2010 року з ухваленням нового про відмову в позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2007 року та скасування державної реєстрації.
Судовим рішенням встановлено, що за заявою відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, зборами товариства співмешканців «Надія» від 5.07.2005 року було надано їм нежитлові приміщення в гуртожитку площею 78,4мІ для реконструкції під житло за власний рахунок. Після завершення реконструкції сім’я ОСОБА_5 повинна переселитись на цю площу, а кімнату №34 «б» здати товариству «Надія» для надання її сім’ї ОСОБА_1 Суд прийшов до висновку, що відчуженням квартири №34 житлові права сім’ї ОСОБА_5 не порушені, оскільки позивачі дали згоду на виділення їм іншої більшою за житловою площею квартири в цьому ж будинку, яка забезпечила їх житлові права. Із зазначених підстав суд вважав, що відповідачі втратили право користування спірною кімнатою.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд.
Встановлені судовим рішенням від 17.12.2010 року обставини щодо забезпеченості сім’ї ОСОБА_5 в цьому ж будинку квартирою більшою площею ніж користувались відповідачі за умови звільнення ними спірної кімнати спростовують доводи апеляційної скарги про позбавлення права відповідачів на житло та порушення норм ст.168 ЖК України.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що займана відповідачами спірна квартира, яка є власністю позивачів необхідна для їх власного проживання, і ОСОБА_4, ОСОБА_5 попереджувались про звільнення цього приміщення.
Приймаючи до уваги, що відповідачі займають житлове приміщення, яке є власністю позивачів, що порушує право власника використовувати житло для власного проживання і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд, тому за таких обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 з їх неповнолітніми дітьми з квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 травня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді