УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого: Машкаринця І.М.
суддів: Марчука О.П., Машкаринця М.М.
з участю прокурора: Сочки І.І.
захисника: ОСОБА_1
потерпілої: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією виконувача обов»язків прокурора Воловецького району на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3,яким:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Верб»яж, мешканець АДРЕСА_1, українець, не одружений, не працюючий, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимий, гр-н України,
засуджений за ч.1 ст.156 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено без зміни – підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що в період з листопада 2006 року по лютий 2008 року вчиняв розпусні дії щодо потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
В апеляції та доповненні до неї прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи призначене засудженому покарання в вигляді штрафу несправедливим внаслідок його м»якості, просить скасувати вирок і постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання.
Справа: № 11 - 681\2010 р.
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_4
Доповідач: Машкаринець І.М.
Апелянт посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину, який засуджений вчинив щодо неповнолітньої особи.
В доповненні до апеляції прокурор з цих підстав просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання в межах санкції статті 156 КК України.
В запереченні на апеляцію засуджений ОСОБА_3 вирок просить залишити без зміни, в той же час вказує, що винним себе не визнає, так як піддавшись вмовлянням прокурора, визнав себе винним у злочині, який не скоював.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які просять скасувати вирок та закрити провадження у справі із-за примирення засудженого з потерпілою ОСОБА_2, пояснення потерпілої, яка заявила клопотання про закриття провадження у справі із-за її примирення з засудженим, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що така підлягає до частково задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд.
Зокрема, суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин у справі допитом підсудного, показаннями потерпілої і її законного представника та дослідженням окремих матеріалів справи.
При цьому, як убачається з протоколу судового засідання, до такого висновку суд прийшов у підготовчій частині судового засідання до допиту підсудного, при цьому, роз»яснивши підсудному про неможливість оспорювання фактичних обставин справи в апеляційному порядку, суд всупереч вимогам ч.3 ст.299 КПК України не з»ясував в ОСОБА_3, чи розуміє він зміст фактичних обставин справи та чи не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції ( а.с.-153-154).
В той же час з відображених у протоколі судового засідання показів підсудного вбачається, що той визнавав себе винним тільки у вчиненні непристойних дій щодо потерпілої ОСОБА_2 та добровільних статевих зносинах з нею з листопада 2008 року ( т.2, а.с.-7).
Характер цих показань підсудного, які є аналогічними з поясненнями з цього приводу потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5, дає підстави для сумніву про те, що ці особи, і в першу чергу підсудний, розуміли фактичні обставини справи, погоджуючись з обмеженим порядком дослідження доказів у справі.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність за ч.1 ст.156 КК України настає не за вчинення непристойних , а за вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, суд повинен був повно й всебічно з»ясувати обставини, на які вказували в судовому засіданні підсудний та потерпіла.
Безпідставно обмеживши дослідження доказів у справі поверховим допитом підсудного та потерпілої без належного зясування фактичних обставин, які характеризують об»єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_3 злочину, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, обмеживши обсяг доказів, які підлягали дослідженню під час судового слідства.
В даному випадку судовий розгляд справи проведено без дотримання принципів змагальності і диспозитивності, допущені істотні порушенням кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно й всебічно розглянути справи і постановити законний й обґрунтований вирок, що є безумовною підставою для скасування вироку з направлення справи на новий судовий розгляд.
Обгрунтованими апеляційний суд знаходить і доводи апеляції прокурора про скасування вироку внаслідок м»якості призначеного ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст.69 КК України.
Висновок суду першої інстанції про наявність обставин, що пом»якшують відповідальність підсудного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину є непереконливим, оскільки зроблений без врахування того, що ОСОБА_3 фактично не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, що слідує і з його заперечень на апеляцію прокурора, та вчиняв розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, протягом тривалого часу.
За таких обставин покарання ОСОБА_3 у вигляді штрафу призначено без дотримання вимог ст.ст.65 та 69 КК України, а тому при новому розгляді справи, в разі встановлення винуватості цієї особи в тому ж обсязі, таке покарання слід вважати несправедливим внаслідок його м»якості.
Враховуючи, що постановлений у справі вирок підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, клопотання засудженого та потерпілої про закриття справи через їх примирення підлягає вирішенню судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.8 КПК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляцію виконувача прокурора Воловецького району задовольнити.
Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до цього суду в іншому складі.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 залишити без зміни-підписку про невиїзд.
Судді:
Як вбачається з вироку, при вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування призначеного покарання з звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України суд врахував, що вказана особа скоїла злочин середньої тяжкості, який полягав у виготовлені з підібраної в полі дикоростучої коноплі невеликої кількості наркотичного засобу –марихуани для власного вжитку, щире каяття цієї особи у вчиненому злочині, його позитивну характеристику, наявність на утриманні 3-х неповнолітніх дітей від фактичного шлюбу.
З матеріалів справи та вироку суду вбачається, що ОСОБА_6 не є судимим, нових злочинів у період звільнення від покарання з іспитовим строком за попередніми вироками не скоював, а тому доводи апеляції про неефективність обрання цій особі покарання з випробуванням, не є переконливими.
За таких обставин покарання засудженому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є справедливим і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, а тому апеляція прокурора на м»якість призначеного цій особі покарання до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу помічника Берегівського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а вирок Берегівського районного суду від 1 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Судді: