РІШЕННЯ
іменем України
21 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Янкович К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання договору за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Виноградівського районного суду від 27 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» (далі – Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що 30.10.2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого остання отримала від банку кредит на споживчі потреби в сумі 11485 доларів США та зобов’язалася повернути банку кошти до 30.10.2014 року і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі встановленому договором.
Даний кредитний договір був забезпечений договором застави належного позичальнику транспортного засобу марки КІА моделі Pikanto 1.1 4АТ2, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1.
Взяті на себе зобов’язання відповідач належним чином не виконує, в результаті чого станом на 23.07.2010 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком становить 85621 грн. 75 коп., з яких 74498,72 грн. – основний борг, 7592,89 грн. – несплачені проценти, 3030,14 грн. – пеня та 500 грн. - неустойка.
У зв’язку з простроченням виконання зобов’язання позивач вважає, що має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.
Посилаючись на дані обставини, умови договору та норми цивільного законодавства банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку 85621 грн. 75 коп. боргу та судові витрати по справі.
У вересні 2010 року ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов до Банку про дострокове розірвання кредитного договору.
Позов мотивувала тим, що після укладення кредитного договору істотно змінилися обставини, котрими сторони керувалися під час укладення договору. Зокрема, після укладення договору позивачка втратила роботу і перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Виникла світова фінансова криза і істотно змінився курс долара США по відношенню до гривні. Банк в односторонньому порядку на підставі рішення суду стягує з неї одночасно всю суму кредиту, тому виконання кредитного договору, на думку позивача, порушить співвідношення її майнових інтересів і позбавить її того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Посилаючись на дані обставини та норми цивільного законодавства просила розірвати договір кредиту від 30.10.2007 року укладений між нею та Банком.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднано в одне провадженням з первісним позовом.
Рішенням Виноградівського районного суду від 27 вересня 2010 року позов Банку задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку 85621 грн. 75 коп. боргу за договором кредиту та 976 грн. 22 коп. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову.
У запереченні на апеляційну скаргу Банк просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.10.2007 року, який на даний час чинний і має презумпцію правомірності (ст. 204 ЦК України), отримала від банку кредит на споживчі потреби в сумі 11485 доларів США та зобов’язалася повернути банку кошти до 30.10.2014 року і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі встановленому договором.
З наведеного видно, що, грошові зобов’язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України.
Даний кредитний договір був забезпечений договором застави належного позичальнику транспортного засобу марки КІА моделі Pikanto 1.1 4АТ2, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1.
Також встановлено, що ОСОБА_3 належним чином свої зобов’язання не виконує і станом на 23.07.2010 року її заборгованість перед Банком становить 85621 грн. 75 коп., з яких 74498,72 грн. – основний борг, 7592,89 грн. – несплачені проценти, 3030,14 грн. – пеня та 500 грн. - неустойка.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Цивільно-правові зобов’язання, повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов’язання, позичальник, який не виконує кредитний договір, повинен повернути кредит, відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі та сплатити неустойку (ст.ст. 11-16, 509, 525, 526, 550, 552, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України, розділ 4 кредитного договору від 30.10.2007 року).
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність позову Банку є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Що стосується зустрічного позову про розірвання кредитного договору слід зазначити наступне.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не довела суду тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог. Зокрема, на думку суду, ОСОБА_3 не довела наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору.
Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитися неможна.
Встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до умов кредитного договору від 30.10.2007 року отримала від Банку кредит на споживчі потреби в сумі 11485 доларів США та зобов’язалася повернути кошти до 30.10.2014 року і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі встановленому договором.
Також встановлено, що ОСОБА_3 з настанням фінансової кризи втратила роботу, неналежно сплачувала Банку кошти та має по кредиту заборгованість.
Зважаючи на те, що рішенням суду на користь Банку достроково стягнуто з ОСОБА_3 всю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню та збитки (85621 грн. 75 коп.), колегія суддів вважає, що кредитний договір між сторонами, з підстав передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, слід розірвати.
Подальше перебування сторін у договірних відносинах, та право Банку і надалі стягувати з ОСОБА_3 проценти, пеню, збитки та інші штрафні санкції, порушить співвідношення майнових інтересів сторін і може призвести до фінансової залежності позичальника перед Банком.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Виноградівського районного суду від 27 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати.
Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу НОМЕР_2 від 30 жовтня 2007 року укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 розірвати.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів з цього дня може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: