Справа № 2-8377/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька в складі :
головуючого судді Семіряд І.В.
при секретарі Ігнатової О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу « Університет менеджменту освіти » в інтересах інституту післядипломної освіти інженерно педагогічних працівників ДВНЗ « Університет менеджменту освіти » до ОСОБА_1 « Про стягнення необгрунтовано нарахованої та сплаченої заробітної платні », -
ВСТАНОВИВ :
17.11.2010 року позивач ДВНЗ « Університет менеджменту освіти » в інтересах інституту післядипломної освіти інженерно педагогічних працівників ДВНЗ « Університет менеджменту освіти » звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 « Про стягнення необгрунтовано нарахованої та сплаченої заробітної платні », в якому вказав про те, що відповідач працює в установі позивача на посаді старшого викладача кафедри « Сучасні виробничі технології та охорона праці » на підставі трудового договору від 01.06.2009 року до теперішнього часу. До вказаного часу відповідач на підставі контракту від 17.04.2005 року працювала на посаді доцента кафедри « ММПН та ОП ».
В червні 2009 року фінансово – господарська діяльність установи позивача була перевірена КРУ в Донецької області. За результатами ревізії був складений відповідний використання бюджетних коштів за період з 01.01.2007 року по 31.05.2009 року.
Зазначеним актом було встановлено, що відповідач, яка працювала за вказаний період на посаді доцента кафедри « Методика професійного навчання » була призначена на цю посаду, не маючи відповідного вченого звання доцента.
У відповідності до п. 6.2 Наказу Міністерства освіти України від 2 квітня 1993 року N 90 „ Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів ", оклади професорів і доцентів встановлюються особам, які мають вчені звання відповідно професора або доцента (старшого наукового співробітника).
Особам із числа професорсько-викладацького складу, обраним за конкурсом або призначеним на посади професорів чи доцентів, які не мають відповідного вченого звання, один раз строком до 2 років від часу першого обрання чи призначення, починаючи з 29.03.91 року оклади встановлюються в таких розмірах : професорам - на 10 відсотків нижче від посадового окладу професора, доктора наук; доцентам - на 10 відсотків нижче від посадового окладу доцента, кандидата наук.
Цей порядок поширюється на осіб із числа професорсько-викладацького складу, призначених у встановленому порядку на посади професорів чи доцентів незалежно від наявності наукового ступеня, а також на сумісників.
Якщо після закінчення двох років перебування на посаді професора чи доцента вчене звання не присвоєне, цим особам встановлюється оклад асистента (викладача) з урахуванням наявності наукового ступеня, а при переході на ці посади з посад доцента, старшого викладача - оклад доцента, старшого викладача.
Таким чином, відповідач своєчасно не підтвердила відповідне вчене звання, але посадовий оклад її знижений не був, що привело до необгрунтованого нарахування та сплати заробітної плати відповідачу внаслідок фактичного завищення посадового окладу на суму 6 839,94 гривен.
При таких обставинах, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача необгрунтовано нараховану та сплачену заробітну плату у розмірі 6 839,94 гривен, а також судові витрати по справі.
В судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. ( а.с. 29 ).
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, при цьому пояснив про те, що вона дійсно працює в установі позивача на посаді старшого викладача кафедри « Сучасні виробничі технології та охорона праці » на підставі трудового договору від 01.06.2009 року. До того вона на підставі контракту від 17.04.2005 року працювала на посаді доцента кафедри « ММПН та ОП » та отримувала відповідну заробітну платню, яка була встановлена керівництвом інституту. Свої службові обов»язки вона виконувала сумлінно в повному обсязі, за що отримувала відповідну заробітну платню. Про те що керівництвом інституту її необгрунтовано нараховувалася та сплачувалася підвищена заробітна платня як доценту кафедри, її відомо не було.
Суд, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України « трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органом чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права обов»язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна ), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в том числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України ».
Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України « трудовий договір може бути : безстроковий, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи ».
Відповідно до ст. 94 КЗпП України « заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразу, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботиё професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 працює в установі позивача на посаді старшого викладача кафедри « Сучасні виробничі технології та охорона праці » на підставі трудового договору від 01.06.2009 року до теперішнього часу. До вказаного часу кандидат технічних наук, доцент ОСОБА_1, на підставі контракту від 17.04.2005 року, була призначена терміном на 5 років, починаючи з 01.10.2005 року та працювала на посаді доцента кафедри « ММПН та ОП ». Вказаний контракт був підписаний ректором « ММПН та ОП » та відповідачем ОСОБА_1 ( а.с.а.с. 6-9, 10-11 ).
Відповідно до довідки наданої позивачем, відповідач ОСОБА_1 займала посаду доцента кафедри « ММПН та ОП » з порушенням п. 6.2. Наказу Міністерства освіти України від 2 квітня 1993 року N 90 « Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів », якою передбачено, що від часу першого обрання або призначення працівника строком до двох років, науково – педагогічний працівник або підтверджує відповідне вчене звання, або після закінчення цього терміну йому встановлюється нижчий розряд. При таких обставинах, позивач вважає про те, що заробітна плата відповідачу в загальній сумі 6839,94 гривни, була виплачена помилково. ( а.с. 34 ).
З копії акту ревізії використання бюджетних коштів в Інституті післядипломної освіти інженерно педагогічних працівників ДВНЗ « Університет менеджменту освіти » за період з 01.01.2007 року по 31.05.2009 року № 03-22\29 від 19.06.2009 року вбачається те, що в процесі перевірки було встановлено, що відповідач працювала за вказаний період на посаді доцента кафедри « Методика професійного навчання », однак була призначена на цю посаду, не маючи відповідного вченого звання доцента.
У відповідності до п. 6.2 Наказу Міністерства освіти України від 2 квітня 1993 року N 90 „ Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів ", оклади професорів і доцентів встановлюються особам, які мають вчені звання відповідно професора або доцента (старшого наукового співробітника).
Особам із числа професорсько-викладацького складу, обраним за конкурсом або призначеним на посади професорів чи доцентів, які не мають відповідного вченого звання, один раз строком до 2 років від часу першого обрання чи призначення, починаючи з 29.03.91 року оклади встановлюються в таких розмірах : професорам - на 10 відсотків нижче від посадового окладу професора, доктора наук; доцентам - на 10 відсотків нижче від посадового окладу доцента, кандидата наук.
Цей порядок поширюється на осіб із числа професорсько-викладацького складу, призначених у встановленому порядку на посади професорів чи доцентів незалежно від наявності наукового ступеня, а також на сумісників.
Якщо після закінчення двох років перебування на посаді професора чи доцента вчене звання не присвоєне, цим особам встановлюється оклад асистента (викладача) з урахуванням наявності наукового ступеня, а при переході на ці посади з посад доцента, старшого викладача - оклад доцента, старшого викладача.
Таким чином, відповідач своєчасно не підтвердила відповідне вчене звання, але посадовий оклад її знижений не був, що привело до необгрунтованого нарахування та сплати заробітної плати відповідачу внаслідок фактичного завищення посадового окладу на суму 6 839,94 гривен за період з 01.01.2007 року по 31.05.2009 року. ( а.с.а.с. 12-19, 20-24 ).
Відповідно до ст. 127 КЗпП України « відрахування із заробітної плати можуть провадитись у випадках, передбачених законодавством, зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
З положень ст.. 1212 ЦК України вбачається те, що особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ), без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов»язана повернути потерпілому це майно.
Згідно до ст. 1215 ЦК України зокрема не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї.
В судовому засіданні встановлено те, що відповідач ОСОБА_1 на підставі трудового договору від 01.06.2009 року, дійсно працює в установі позивача на посаді старшого викладача кафедри « Сучасні виробничі технології та охорона праці ». До вказаного часу відповідач підставі контракту від 17.04.2005 року працювала на посаді доцента кафедри « ММПН та ОП » та отримувала відповідну заробітну платню, яка була встановлена керівництвом інституту. Свої службові обов»язки вона виконувала сумлінно в повному обсязі, за що отримувала відповідну заробітну платню. Про те що керівництвом інституту її необгрунтовано нараховувалася та сплачувалася підвищена заробітна платня як доценту кафедри, її відомо не було.
Враховуючи те, що вина відповідача в необґрунтовано отриманої заробітної платні за вказаний період часу, не встановлено, суд вважає про те, що на теперішній час будь – які законі підстави для задоволення вказаного позову про стягнення з відповідача необгрунтовано нарахованої та сплаченої заробітної платні в розмірі 6839,94 гривни відсутні, так як дана обставина не передбачена діючим законодавством.
Тому в задоволенні позову необхідно відмовити з вищевикладених підстав.
Пр зверненні до суду з вказаним позовом позивачем були сплачені судові витрати в загальній сумі 188,36 гривень. ( а.с.а.с. 1, 2 ).
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Приймаючи до уваги те, що підстави для задоволення вказаного позову відсутні, не підлягають також задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача понесені ним судові витрати при зверненні до суду з вказаним позовом у вищевикладеному розмірі.
На підставі викладеного, ст.ст. 21, 23, 94, 127 КЗпП України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову Державного вищого навчального закладу « Університет менеджменту освіти » в інтересах інституту післядипломної освіти інженерно педагогічних працівників ДВНЗ « Університет менеджменту освіти » до ОСОБА_1 « Про стягнення необгрунтовано нарахованої та сплаченої заробітної платні за період з 01.01.2007 року по 31.05.2009 року в загальній сумі 6839 гривен 94 копійки та судових витрат в загальній сумі 188 гривень 39 копійок », - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: І.В.Семіряд