У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2007 року, яким:

                                   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Осиково Старобешівського району Донецької області, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

            Зазначеним вироком, частково, в частині призначеного покарання скасовано вирок Харцизького районного суду Донецької області від 15 грудня 2006 року, яким ОСОБА_1було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та з покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 64806 грн. 44 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

            ОСОБА_1визнано винуватим у тому, що він 5 липня 2006 року, керуючи за дорученням автомобілем ВАЗ-2102 держзнак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Зугреській у напрямку вул. Совєтської в м. Харцизьку в порушення вимог п.п. 12.3, 10.1, 2.3 б) допустив неуважність, об'їжджаючи невстановлений автомобіль, що виїхав заднім ходом з парковочної площадки кафе “Хуторок”, виїхав на смугу зустрічного руху і вчинив лобове зіткнення з автомобілем “Рено” держзнак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілів водію автомобіля “Рено” ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього і призначити покарання таке, як це визначив місцевий суд. Апеляційний суд не врахував те, що він хворий і має захворювання ревматизму серця, частково відшкодував шкоду і не відмовляється відшкодовувати і надалі завдану матеріальну і моральну шкоду потерпілому, та те, що потерпілий не наполягав на тому, щоби його позбавили волі. Вирок в частині доведеності його вини не оскаржує. Він позбавлений права керувати транспортними засобами і в цій частині він вважає вирок законним. Просить пом'якшити йому покарання і застосувати ст. 75 КК України.

            Заслухавши доповідь судді, заслухавши виступ захисника ОСОБА_4, вважаючого, що засудженого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з урахуванням обставин ДТП, характеризуючих засудженого даних, його стан здоров'я та думки потерпілого, який не наполягав на призначенні покарання у виді позбавлення волі, міркування прокурора про необхідність задоволення касаційної скарги частково з пом'якшенням засудженому покарання, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні автомобілем внаслідок чого трапилась дорожньо - транспортна пригода, під час якої був смертельно травмований водій ОСОБА_3, є обґрунтованим, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є правильним. Такий висновок ніким із учасників судового розгляду не оскаржується.

Як видно із вироку, суд обґрунтував такий висновок дослідженими в судовому засіданні доказами, у тому числі і визнанням своєї вини водієм ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху на стадії досудового слідства та в судовому засіданні. Зміст його показань зводився до того, що він 5 липня 2006 року приблизно о 12 годині, керуючи автомобілем рухався в м. Харцизьку у напрямку вул. Совєтської. Проїжджаючи біля кафе “Хуторок”, від якого заднім ходом виїжджав автомобіль на смугу його руху, він вимушений був повернути кермо вліво. Його автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху і відбулося лобове зіткнення з автомобілем “Рено”, що рухався у зворотному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобілів водій автомобіля “Рено” отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер. Він відшкодував частину спричиненої шкоди добровільно. Вважає себе винуватим і вважає, що знаходячись на волі, у нього буде більше можливостей для відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди.

Висновок суду щодо причин виникнення ДТП підтверджується і іншими об'єктивними даними - протоколом огляду місця події, висновками судової авто-технічної експертизи, про порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, та висновками судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинені потерпілому ОСОБА_3 і причини його смерті.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. За таких даних вважати, що ОСОБА_1необґрунтовано засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України, немає підстав.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що постановлюючи вирок в порядку апеляційного провадження колегія суддів апеляційної інстанції без достатніх підстав не погодилась з висновком місцевого суду про можливість виправдання засудженого без відбування покарання зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки і звільняючи його від відбування покарання  з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд достатньо мотивував своє рішення і правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та те, що злочин вчинений з необережності, обґрунтовано врахував конкретні обставини, а саме раптово виниклу перешкоду, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, його позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, його поведінку після ДТП, намагання усунення тяжких наслідків та часткове відшкодування шкоди, сприяння встановлення істини у справі та його щире каяття. Суд врахував також те, що ніяких інших обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

З урахуванням наведених даних, колегія суддів вважає, що місцевий суд мав підстави і обґрунтовано прийшов до переконання про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і підставно призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Визнаючи такий висновок місцевого суду недостатньо переконливим, колегія суддів апеляційного суду послалась на ступінь тяжкості вчиненого злочину та тяжкість наслідків, що настали, але не врахувала інші обставини справи - думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_1 та необхідності призначення йому покарання, пов'язаного з його відбуттям в місцях позбавлення волі, та стан здоров'я засудженого, який має захворювання серця у виді сепсису, стенозу аортального клапана та ревматичного пороку серця.

Враховуючи наведені дані, тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання. а тому його слід звільнити від відбування покарання  з випробуванням, якщо він протягом 3-річного іспитового не вчинить іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням , якщо він протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обовязки6 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

с у д д і:

            Верешак В.М.                      Заголдний В.В..                       Мороз М.А