справа № 2-590/10

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 року              Київський районний суд міста   Донецька

в складі : головуючого судді Коваленко В.В.,

                 при секретарі          Бердєєві Л.О., Лавренко Ю.О.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діловій репутації,-

                                В С Т А Н О В И В:

               Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діловій репутації, посилаючись на те, що вони є подружжям. З липня 2008 року колишня дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 почала надсилати на його телефон повідомлення, в яких ображає його непристойними висловлюваннями, погрожує пошкодженням його майна, а також вбивством. 26 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернулась до Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, з заявою, в якому звинувачує ОСОБА_1 в таємному викраденні належних їй дорогоцінних речей, вартістю 50 000 грн. ОСОБА_1 повинний був з»явитися  до Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. Постановою дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 01.09.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим фактом. Крім того, ОСОБА_3 дзвонила знайомим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та запевняла їх припинити спілкування з ними, ображаючи їх непристойними висловлюваннями. Крім того, ОСОБА_3 пише на дверях квартири, в якої мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також на стінах у під»їзді образливі висловлювання. Також 17 грудня 2008 року ОСОБА_3 здійснювала спроби проникнути до квартири, в якої мешкають позивачі, звертаючись до них з непристойними висловлюваннями, внаслідок чого ОСОБА_2 викликала співпрацівників міліції. Постановою дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 01.09.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за цими обставинами. Крім того, позивач ОСОБА_1 страждає хронічним гломерулнефритом, у зв»язку з вказаним захворюванням протипоказані хвилювання. Вважають, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3, він постійно знаходиться в стані нервового напруження, що призвело до погіршення стану його здоров»я. У зв»язку з чим ОСОБА_1 повинний був придбати ліки на суму 317 грн. 21 коп., чим йому була заподіяна матеріальна шкода. Крім того вважають, що внаслідок противоправних дій ОСОБА_3, їм була заподіяна моральна шкода, яка виразилась в яка виразилася в тім, що в зв’язку з нервовим зривом в них погіршився стан здоров’я, було порушена їх спокійне та розмірене життя, також були суттєво порушені їх життєві зв’язки. Просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 317,00 грн. та компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. кожному.

                 Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнала, вважаючи позовні вимоги безпідставними, посилаючись на те що, позивачами не надано ніяких доказів, що підтверджували б заподіяння їм матеріальної та моральної шкоди, діловій репутації.

                   Позивачі та їх представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надавши пояснення, які аналогічні викладеним в позовній заяві.

                  Суд, заслухавши сторони, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи,  приходить висновку, що в заявленому позові слід відмовити з наступних підстав.

                  Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 642.

                    З липня 2008 року колишня дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 почала надсилати на його телефон повідомлення, в яких ображає його непристойними висловлюваннями, погрожує пошкодженням його майна, а також вбивством.

                    26 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернулась до Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, з заявою, в якому звинувачувала ОСОБА_1 в таємному викраденні належних їй дорогоцінних речей, вартістю 50 000 грн. Постановою дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 01.09.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим фактом.

                    17 грудня 2008 року ОСОБА_3 здійснювала спроби проникнути до квартири, в якої мешкають позивачі, звертаючись до них з непристойними висловлюваннями, внаслідок чого ОСОБА_2 викликала співпрацівників міліції. Постановою дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 01.09.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за цими обставинами.

                   Відповідно до ст.1 Закону України « Про звернення громадян » громадяни України мають право вільно звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об»єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов»язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються іх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально – економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

                    У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

                    Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший засіб – на свій вибір.

                     Згідно до ст. 47-1 Закону України « Про інформацію » ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

                     Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

         Згідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

         Згідно п. 2  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з відповідними змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, внаслідок злочину і це доведено судом, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є провина зазначеної особи.

          Згідно ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

                       Згідно п. п. 3, 9  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 долі № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: ... у порушенні нормальних життєвих зв*язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості так справедливості.                

                      В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2, про те, що на підставі особистих неприязливих відносин до них з боку ОСОБА_3 за місцем їх проживання, та серед їх знайомих розповсюджує неправдиві відомості про них, які принижують їх честь, гідність, та ділову репутацію.

                     Крім того, пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, «що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній особі.

                   Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може заключатися, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні громадського життя, порушенні спілкування з оточуючими людьми, у настанні інших негативних наслідків». Отже, з урахуванням положень пункту 3 вищевказаної Постанови, позивач повинний був надати докази про моральні переживання в зв'язку з ушкодженням здоров'я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків».

                    При цьому, у відповідності зі ст. 60 ЦПК України, сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

                     Однак, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику по справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» повинно бути зазначено, зокрема, у чому вбачається ця шкода, з яких міркувань виходить позивач, визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується.

                      Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить.

                     Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано ніяких доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3

                        Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діловій репутації, є безпідставними.

                    Тому суд, вважає за можливе відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діловій репутації.

                    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 34 Конституції України, ст. 47 -1 Закону України « Про інформацію », ст. 1 Закону України « Про звернення громадян », Конвенцією про захист прав і основних свобод людини,  ст.ст. 11, 60, 88, 212, 213, 215, 216, 218, 222  ЦПК України, -  

                                                                     В И Р І Ш И В:

                     В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діловій репутації, відмовити.

                     Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: