ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р.                                                                           Справа № 45/62-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача  - Денчик А.М.

відповідача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4081 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі № 45/62-10

за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чугуїв Харківської області

про стягнення 7 038,36 грн.,

встановила:

У березні 2010 року Харківське державне авіаційне підприємство (далі –позивач) звернулося  з позовом до СПДФО ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 7038,36 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги ст. ст. 530, 612 Цивільного кодексу України.   

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. у справі №45/62-10 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Рішення обґрунтовано тим, що у справі відсутні докази поставки металоконструкцій, а відповідач порушив строки поставки товару, а тому сума попередньої оплати в розмірі 7 038,36 грн. підлягає відшкодуванню позивачу на підставі статті 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права,  просить рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. по справі № 45/62-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач вказує на  те, що суд неналежним чином повідомив його про день, час і місце розгляду справи, через що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи по суті та надати свої заперечення проти позову. Крім того, відповідач посилається на відсутність у нього заборгованості перед позивачем, оскільки поставка обумовленого сторонами товару фактично відбулася, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000011 від 27.06.2003 р., в якій міститься посилання на довіреність представника позивача серії ЯЕЮ № 095367 від 27.06.2003 р. Відповідач також вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 липня 2010  року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Позивач не погодився із постановою Харківського апеляційного господарського суду та подав касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України постановою від 19 жовтня 2010 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. та справу направив до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження. Зокрема, Вищий господарський суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно розподілив обов’язок доказування між сторонами та визнав встановленими обставини справи щодо виконання своїх зобов’язань відповідачем за відсутністю тих доказів, які є належними засобами доказування передачі товару.

Під час повторного апеляційного провадження відповідач  підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в зв’язку з тим, що ним поставлений товар позивачеві та останній звернувся до суду з пропуском строків позовної давності.

Позивач проти вимог апеляційної скарги у своєму відзиві та в судовому засіданні заперечує, та стверджує, що відповідач документально не довів поставку товару, а термін позовної давності не пропущений, оскільки вимога позивача направлена відповідачеві в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України  у 2009 році та просить рішення суду першої інстанції  залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач отримавши від відповідача рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 11.06.2003 р. платіжним дорученням № 925 від 24.10.2003 р. здійснив відповідачу оплату в розмірі 7038,36 грн. за металоконструкції.

Позивач стверджує, що фактично поставка товару відповідачем не була здійснена. В зв’язку з чим, направив на адресу відповідача вимоги про поставку товару від 06.10.2009 р. та від 15.01.2010 р., які не були виконані відповідачем у встановлені в них строки. В зв’язку з чим позивач звернувся до суду  з вимогою про стягнення сплаченої суми попередньої оплати.

Аналіз фактичних обставин, які склалися між сторонами дає підстави колегії суддів дійти висновку, що предметом спору в даній справі є наявність взаємних зобов’язань сторін за усним договором купівлі-продажу. В зв’язку з чим, підлягає з’ясуванню зміст взаємних зобов’язань, порядок спосіб та строки їх виконання,   ступінь виконання кожною із сторін своїх обов’язків.

Оскільки правовідносини, що склалися між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, то до них застосовується положення глави 54 Цивільного кодексу України, статтею 655 якого встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Досліджуючи зміст рахунку-фактури № СФ-0000011 від 11.06.2003 р., який позивач прийняв як пропозицію від відповідача щодо виникнення між сторонами правовідносин з купівлі-продажу, колегія судів встановила, що сторони погодилися на наступні умови поставки товару: назва товару –металоконструкції; кількість 3,430т; вартість товару з ПДВ 7038,36 грн.; строки оплати рахунку до 21.06.2003 р.; строки поставки товару –не визначені.

Позивач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної сплати товару у строки, визначені в рахунку-фактурі, сплативши визначену суму лише 24 жовтня 2003 року, що дає підстави суду стверджувати, що сплачена сума не є попередньою оплатою.     

Надаючи оцінку ступені виконання зобов’язання відповідачем щодо поставки товару, суд встановив, що в підтвердження поставки відповідачем надана завірена копія видаткової накладної № РН-0000011 від 27.06.2003 р., відповідно до змісту якої позивач отримав від відповідача товар (металоконструкції) на суму 8 000,45 грн., про що свідчить підпис уповноваженої особи позивача в графі “Отримав” і посилання на довіреність серії ЯЕЮ № 095367 від 27.06.2003 р.

Колегія суддів вважає, що вказана видаткова накладна є належним доказом виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по усному договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами, оскільки графа видаткової накладної “Умова продажу”  містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 11.06.2003 р.

Колегія суддів вважає, що посилання представника позивача на те, що доручення яке вказано в видатковій накладній не видавалося, оскільки не зареєстроване в журналі реєстрації доручень, не є достатнім та однозначним доказом того, що товар позивачем по видатковій накладній не отриманий. Журнал реєстрації довіреностей підприємства є внутрішнім документом підприємства, за зміст та внесення інформації до якого не відповідає відповідач.

Суд бере також до уваги, що договірні відносини між сторонами виникли у 2003 році, тобто сплив значно тривалий час більше семи років, що унеможливлює надання сторонами достовірних та належних доказів в обґрунтування своїх правових позицій, в зв’язку із знищенням бухгалтерських документів.

Такі обставини справи дають підстави колегії суддів дійти висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 038,36 грн. суми попередньої оплати задоволенню не підлягають.

Крім того, при винесенні оскарженого рішення господарським судом Харківської області не дотримано вимоги статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України щодо повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України  рішення та ухвали  розсилаються  сторонам,  прокурору,  який  брав  участь  в судовому  процесі,  третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Адресою відповідача в позовній заяві було зазначено: АДРЕСА_1.

Ухвали господарського суду Харківської області від 11.03.2010 р. про порушення провадження у справі та від 14.04.2010 р. про відкладення розгляду справи також направлялись відповідачу за адресою –АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв'язок" у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення (поштові перекази) вони повертаються відправникам.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Грабар Клавдія Петрівна взагалі не отримувала документи, які їй надсилались рекомендованою кореспонденцією господарським судом першої інстанції за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі була повернута поштовим відділенням до суду (а. с. 20-23) в зв’язку із закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті 11.05.2010 р. уповноваженим представником позивача господарському суду був наданий оригінал довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який долучений до матеріалів справи (а. с. 24).

Відповідно до Запису № 1 фактичним місцем проживанням гр. ОСОБА_1 з 17.09.2008 р. до 18.09.2008 р. було - АДРЕСА_1. Проте, із Запису № 2 цієї довідки вбачається, що фактичним місцем проживання гр. ОСОБА_1 після 19.09.2008 р. є - АДРЕСА_2.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача про час і місце проведення всіх судових засідань в суді першої інстанції.

Проте, суд першої інстанції вказану обставину не врахував; розгляд справи, як то передбачено статтею 77 ГПК України не відклав; про належне повідомлення відповідача про день, час та місце не пересвідчився, натомість прийняв рішення без урахування позиції відповідача, і в резолютивній частині у реквізитах відповідача також зазначив адресу АДРЕСА_1, за якою відповідач фактично не знаходиться та не проживає.

Колегія суддів дійшла висновку, що розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, суд першої інстанції позбавив останнього можливості надати докази на захист своїх інтересів, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Керуючись ст. ст. 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 3 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. у справі №45/62-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.  

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код 14308894) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 51,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

          Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

                                 Суддя                                                                    Камишева Л.М.  

                                 Суддя                                                                  Черленяк М.І.

Повний текст постанови по справі підписаний 17 грудня 2010 року