Справа № 22ц-14721/10                                   Головуючий в першій інстанції - Круговий О.О.

Категорія - 57                                Доповідач - Котушенко С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

        головуючого               Петренко І.О.

        суддів              Болтунової Л.М., Котушенко С.П.

        при секретарі          Коляді О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними  скаргами ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до  виконавчого комітету Вербської  сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Павлоградської районної ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.30-33) до виконкомів Вербської  сільради та Павлоградської райради Дніпропетровської області про визнання недійсним правочину. Позивач вказував на те, що до 1986 року перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Їх сім’я проживала в АДРЕСА_1. Наприкінці 1985 року  він виїхав з с.Вербки і повернувся у 1996 році.

01 лютого 1988 року, на підставі рішення виконкому районної ради №326 від 17 листопада 1987 року, йому було видане свідоцтво про право власності на вказаний будинок. В 2007році при зверненні в БТІ йому стало відомо, що цей будинок за ним більше не зареєстрований, а зареєстрований за третьою особою ОСОБА_4 Також, після звернення до прокуратури з приводу правомірності переоформлення будинку, йому стало відомо, що на підставі довідки Вербської сільради від 05 квітня 1991 року Павлоградським райвиконком  видано рішення № 236 від 15 серпня 1991 року, на підставі якого ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок.

Вважаючи що вищезазначена довідка є актом на підставі якого у ОСОБА_4 виникло право власності на нерухоме майно, угодою, тобто дією, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, та правочином, а  інформація, що зазначена у довідці не відповідає дійсності, позивач просив: визнати вказану довідку недійсною, визнати незаконними її складання та дії по її складанню, а також визнати недійсним рішення виконкому Павлоградської райради № 236 від 15 серпня 1991року, яким визнано право власності за ОСОБА_4 на спірний будинок.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних  скаргах позивач та його представник ставлять питання про скасування рішення як незаконного, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарг, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційні  скарги підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що раніше, на підставі свідоцтва про право власності від 1 лютого 1988 року, будинок №167 по вул.Фрунзе в с.Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області належав ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 9 вересня 1991 року, виданого на підставі рішення Павлоградського райвиконкому №236 від 15 серпня 1991 року, вказаний будинок належить ОСОБА_4

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2008 року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним  свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_4 та про визнання за ним права власності на спірний будинок.

Не погодившись з вказаними рішеннями судів ОСОБА_2 поставив питання про визнання недійсними актів та дій, на підставі яких ОСОБА_4 стала власником спірного будинку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд посилався на те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розглядаючи дану справу, суд залишив поза увагою, що ст.16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи і інтереси фізичних осіб, права юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

Вимоги позивача про визнання недійсною довідки сільради та незаконними дій по її складанню, а також про визнання недійсним виданого на підставі вказаної довідки рішення райвиконкому, не можуть бути задоволені, оскільки такий спосіб захисту не передбачено законом.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову, а апеляційні скарги позивача та його представника - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -  

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року змінити в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову відповідно з даним рішенням, а в іншій частині - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: