У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц –13723/10 Головуючий в 1-й інстанції – Дубіжанська Т.О.
Категорія - 21 Доповідач – Пищида М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Баранніка О.П.
суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі – Коляда О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним договорів дарування та визнання права власності ,-
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2007 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що вона, 29. 11. 2001 року, під час хвороби, уклала з відповідачкою нотаріально посвідчений договір дарування 30/60 частин АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0245 га, розташовану за тією ж адресою.
Укладаючи вищезазначений договір, відповідачка ввела її в оману, обіцяючи довічне утримання.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування від 29. 11. 2001 року, зареєстрований в реєстрі № 2 – 3870 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. щодо 30/60 частин АДРЕСА_1 та договір дарування земельної ділянки від 29. 11. 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2 – 3872, визнати за нею право власності на 30/60 частин АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0245 га, розташовану за тією ж адресою та судові витрати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
27 травня 2009 року ОСОБА_3 була допущена до участі у справі правоприємником після смерті позивачки ОСОБА_4
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з позовною заявою. Визнано недійсним договір дарування від 29. 11. 2001 року, зареєстрований в реєстрі № 2 – 3870 і посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. щодо 30/60 частин АДРЕСА_1 та договір дарування земельної ділянки від 29. 11. 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2 – 3872. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на 30/60 части домоволодіння № 32 – а по вул. Богданова в м. Дніпропетровську та земельну ділянку площею 0, 0245 га, розташовану за тією ж адресою та судові витрати по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_2 прохають скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.
Суд першої інстанції, виходячи з дійсних обставин справи та у відповідності до ч. 5 ст.267 ЦК України, поновив позивачці строк на звернення до суду з позовом, оскільки прийшов до висновку про те, що він пропущений позивачем з поважних причин.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона, в тому числі й позивач, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.4 ст. 60 указаного Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 29. 11. 2001 року, зареєстрованого в реєстрі № 2 – 3870 і посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 30/60 частин АДРЕСА_1.
Згідно до договору дарування земельної ділянки від 29. 11. 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2 – 3872, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар земельну ділянку площею 0, 0245 га, розташовану за вказаною адресою.
Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно заповіту від 17. 07. 2007 року, посвідченого державним нотаріусом третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4 – 4995, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідала все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов’язки, які належатимуть їй на день смерті, ОСОБА_3
Відповідно до правил ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка, щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення , встановлених законом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що при укладенні договорів дарування волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її справжньому наміру, вона діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Згідно з оригіналом
Суддя: Пищида М.М.
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц –13723/10 Головуючий в 1-й інстанції – Дубіжанська Т.О.
Категорія - 21 Доповідач – Пищида М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Баранніка О.П.
суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі – Коляда О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним договорів дарування та визнання права власності
керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: