АПЕЛЯЦІЙННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого, судді Бровченко Л.В.
суддів Ферафонтова В.Ю., Піскун О.П.
за участю прокурора Чепурко А.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянув 15 грудня 2010 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2010 року,
встановила:
Цім вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянин України, раніше судимий 21 січня 2010 року Жовтоводським міським судом за ст.ст.199 ч.2, 69, 75,76 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від покарання з випробуванням на 2 роки,
- засуджений за ч.1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком від 21.01.2010 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, згідно рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2004 року зобов'язаний з 22 березня 2004 року виплачувати аліменти на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_2 аліменти на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі ј частини свого заробітку, але не менше встановленого законом мінімального розміру, до повноліття дитини. Однак він від сплати аліментів злісно ухиляється, має заборгованість із 27.01.2010 року по 30.08.2010 року в сумі 3.534,69 грн., а, з урахуванням раніше існувавшої, загальна заборгованість становить 7.677,36 грн.
Справа №11- 1938/2010 год Суддя в 1 інстанції Хорошенко В.М. Категорія ст.164 ч.1 УК Украины Доповідач Ферафонтов В.Ю..
В апеляції засуджений ОСОБА_1, просить вирок скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки він не мав наміру ухилятись від уплати аліментів, але певний час не працював за станом здоров’я, тому не мав заробітку та не в змозі був матеріально забезпечувати свою неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, підтримавшого свою апеляцію, прокурора, вважавшего, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та обґрунтований належно оціненими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності.
Цей висновок ґрунтується, зокрема, на показаннях засудженого ОСОБА_1, які він дав під час судового розгляду, де визнав себе винним повністю, потерпілої – стягувачки аліментів ОСОБА_2, свідка – державного виконавця ОСОБА_5, даних, що містяться у рішенні суду про присудження з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, виконавчому листі, копії трудової книжки засудженого, попередженні-вимоги державного виконавця та особистої розписці ОСОБА_1 про його попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, повідомленні міського центру зайнятості про те, що з березня 2004 року по 02 вересня 2010 року за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_1 не звертався, повідомленні СМСЧ-9 м. Жовті Води про те, що на диспансерному обліку ОСОБА_1 не перебуває, а при проходженні медичного огляду визнаний працездатним.
Доводи в апеляції ОСОБА_4 про відсутність в його діях складу злочину, є безпідставними.
Як убачається із наведених доказів, 27 січня 2010 року, ОСОБА_1, маючи заборгованість по сплаті аліментів, звільнився з роботи за власним бажанням, будучи працездатним, ніде не працював, на облік в центрі зайнятості не вставав і ніякої іншої матеріальної допомоги на дитину не надавав, на попередження державного виконавця не реагував, а працевлаштувався на попереднє місце роботи у жовтні 2010 року, після направлення матеріалів кримінальної справи до суду.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.
Посилання в апеляції засудженого на його стан здоров’я у зв’язку з нещасним випадком, який стався на виробництві 19.12.2008 р., та отриманням побутових травм у березні і червні 2010 року, безпідставне, оскільки ці обставини, як видно з матеріалів справи, не заважали ОСОБА_1 в період з 27 січня 2010 р. по 30 серпня 2010 року належним чином виконувати обов’язки по сплаті встановлених рішенням суду коштів на утримання його дитини.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2010 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Судді: