ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2010 р.Справа № 17/126-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Картере В.І., Михайлова М.В.
(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 13.12.2010р. №419 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з’явився
від позивача: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 18.10.2010р. №2165
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року
у справі №17/126-10
за позовом Одеської залізниці
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю Прокуратури Херсонської області
про стягнення 133146,85 грн.
В С Т А Н О В И В:
Одеська залізниця звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 133146,85 грн.
Листом від 11.10.2010р. №05/1-5132-10 про свій вступ до розгляду даної справи повідомила прокуратура Херсонської області.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року у справі №17/126-10 (суддя Сулімовська М.Б.) позов Одеської залізниці задоволено. З ФО-П ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 133146,85 грн. безпідставно отриманих коштів, 1331,47 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем не доведено належними засобами доказування у розумінні ст. 34 ГПК України існування будь-яких угод на виконання робіт (послуг) між ним та позивачем, на підставі яких відповідачем було отримано кошти в сумі 133146,85 грн., з огляду на що місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові кошти, перераховані на виконання не існуючого договору, слід розцінювати як безпідставно отримані.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з посиланням при цьому на не повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційна скарга ФО-П ОСОБА_1 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.11.2010р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Тофан В.М., Михайлов М.В., про що 01.11.2010р. винесено відповідну ухвалу.
Згідно з розпорядженням голови суду від 19.11.2010р. №389 справа №17/126-10 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Шевченко В.В., Михайлов М.В.
Відповідно до розпорядження заступника голови суду від 13.12.2010р. №419 справа №17/126-10 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Картере В.І., Михайлов М.В.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.11.2010р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 за відсутністю представників прокуратури та позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Перш за все слід зазначити, що апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до Положення про Херсонську механізовану дистанцію вантажно-розвантажувальних робіт Одеської залізниці Херсонська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці і безпосередньо підпорядкована Херсонській дирекції залізничних перевезень. Дистанція не є юридичною особою, у зв’язку з чим місцевим господарським судом правильно встановлено, що належним позивачем в даній справі є Одеська залізниця.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено місцевим господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, в період з лютого 2009 року по листопад 2009 року Херсонською механізованою дистанцією вантажно-розвантажувальних робіт Одеської залізниці (структурним підрозділом позивача по справі) перераховано на банківський рахунок відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 133146,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №137 від 05.02.2009р., №196 від 23.02.2009р., №328 від 31.03.2009р., №439 від 16.04.2009р., №479 від 24.04.2009р., №583 від 15.05.2009р., №614 від 20.05.2009р., №663 від 28.05.2009р., №677 від 02.06.2009р., №747 від 16.06.2009р., №757 від 22.06.2009р., №779 від 24.06.2009р., №802 від 02.07.2009р., №907 від 17.07.2009р., №956 від 28.07.2009р., №85 від 27.08.2009р., №1014 від 24.09.2009р., №1145 від 16.10.2009р., №1169 від 23.10.2009р., №1220 від 29.10.2009р., №1347 від 20.11.2009р., копії яких залучено до матеріалів справи судом першої інстанції (а.с. 6-12).
В призначенні платежу зазначених вище платіжних документах вказано „Згідно рахунку…”, „За матеріали згідно рахунку...”, „За послуги згідно рахунку...”, „За ремонтні роботи згідно рахунку...”, „За комп’ютерні послуги згідно рахунку...”.
Факт перерахування коштів за вказаними платіжними дорученнями відповідачу також підтверджується довідкою Одеської філії ПАТ „Акціонерний банк „Експрес-Банк” від 28.09.2010р. №15/2701 (а.с. 35).
Однак з позовної заяви та пояснень представника позивача слідує, що між сторонами по справі не укладались відповідні угоди, ніякі послуги відповідачем не надавались, оскільки у сторін відсутні документи, які підтверджують виконання відповідачем і прийняття Одеською залізницею робіт (послуг).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою
Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З метою встановлення факту існування укладених між сторонами цивільно-правових угод і місцевий господарський суд і апеляційний господарський суд ухвалами зобов’язували відповідача надати докази існування між сторонами правовідносин з надання послуг, в т.ч. листи, факсограми, телеграми тощо; докази надання відповідачем (ФО-П ОСОБА_3) позивачу (Одеській залізниці) послуг, в т.ч. акти виконаних робіт, накладні тощо.
Згідно з ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Проте, відповідач вимог ухвал не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2010р. за вихідним №208 (а.с. 13) позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надіслати на його адресу документи, які підтверджують законність перерахувань коштів на суму 133146,85 грн.
Даний лист відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними засобами доказування у розумінні ст. 34 ГПК України факту існування будь-яких угод на виконання робіт (послуг) між ним та позивачем, на підставі яких відповідачем було отримано кошти в сумі 133146,85 грн., так само до суду не надано ані копій рахунків, ані копій актів приймання-передачі виконаних робіт чи будь-які інших доказів на підтвердження законного отримання перерахованих позивачем сум, з огляду на що перераховані грошові кошти слід розцінювати як безпідставно отримані.
За приписами ст. 1212 ЦК України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Такий же обов’язок виникає, коли підстава на якій придбано майно, згодом відпала. Боржником є та особа, котра без достатніх підстав придбала чуже майно. До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов’язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься також перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов’язаннях.
06.08.2010р. за вих.№218 (а.с. 15) позивач рекомендованою кореспонденцією направив відповідачу вимогу про перерахування на розрахунковий рахунок Одеської залізниці безпідставно отриманих коштів в сумі 133146,85 грн. Між тим, вимога позивача залишена без належного реагування.
Доказів перерахування коштів в добровільному порядку суду не надано.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд дійшов до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, місцевий господарський суд правильно встановив, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, обґрунтовано послався на ст. 181 ГК України, ст.ст. 202, 205, 206, 207, 1212 ЦК України та дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року №11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_1, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2010 року у справі №17/126-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 22 грудня 2010 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
В.І. Картере
М.В. Михайлов