Справа 2 - 98/2010

  РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня  2010  року                       Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

 у складі: головуючого судді:    Слюсар Л.П.                                                                              

                 при секретарі:          Карпенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в  м. Дніпропетровську цивільну справу за  позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  треті особи  Служба у справах неповнолітніх  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську Ради,  Відділ опіки і піклування  Амур-Нижньодніпровської  районної Ради в м. Дніпропетровську ради, про визначення місця проживання  дитини, зустрічну позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя  особа Відділ опіки і піклування  Індустріальної районної  в м. Дніпропетровську Ради   про визначення місця проживання  дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В  лютому 2009 року   ОСОБА_1  звернулася до   Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача  ОСОБА_2,  треті особи  Служба у справах неповнолітніх  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську Ради,  Відділ опіки і піклування  Амур-Нижньодніпровської  районної Ради в м. Дніпропетровську ради, про визначення місця проживання  дитини  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що  з 25 листопада 2000 року  вона  перебувала у зареєстрованому шлюбі з  відповідачем ОСОБА_2.  Від шлюбу мають   малолітнього  сина  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Шлюб розірвано рішенням Індустріального  районного суду м. Дніпропетровська  від 04 квітня 2008 року.  Перед  розірванням шлюбу їх сім’я  мешкала в батьків відповідача, за адресою: АДРЕСА_1. В січні 2008 року  відповідач, будучи в нетверезому стані, вигнав її  з квартири. В цей  час  син спав, оскільки вже була 23 година ночі, а тому він  залишився спати  в квартирі відповідача.  Вона  поселитися по місцю своєї реєстрації в АДРЕСА_2, де вона проживає в даний час, і  де їй належить  на праві особистої власності частина квартири.  На другий день  вона пішла до відповідача, щоб забрати сина, але їй ніхто двері не відкрив.  З того часу  вона  намагається зайти в квартиру, щоб забрати з собою сина, але ніхто квартиру не відкриває.  В зв’язку з чим вона вимушена була звернутися з письмовою заявою  про те, щоб їй допомогли забрати  з собою сина в Індустріальний  районний відділ міліції,  і до прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська,  але їй ніхто в вирішені даного питання допомогу не надав, та було рекомендовано звернутися до суду.   Вказала, що в неї з сином хороші відносини.  Її батьки також люблять  свого онука і готові надавати їй  допомогу в його вихованні, та його матеріальному  забезпеченні.   Син   потребує її материнської  ласки,  яку не в змозі дати йому відповідач. Зі своєї  сторони вона буде з повагою ставитися до відповідача, та не буде чинити йому перешкоди в спілкуванні з сином, а також  не буде  заважати  батькам відповідача зустрічатися зі своїм онуком, та брати участь в його вихованні.    Вважає, що із інтересів дитини буде доцільно визначити місце проживання малолітнього  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження із  матір’ю за адресою АДРЕСА_2.

Відповідач позов не визнав, звернулася з зустрічною позовною заявою, у якій просив визначити місце проживання малолітнього  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, разом із  батьком  ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську.   В обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що  з моменту народження дитини до розірвання шлюбу  дружина жодного дня не працювала,  але  й займатися вихованням дитини також  не мала сильного бажання.  Вона вважала, що оскільки є  бабуся та дідусь то вони повинні приділяти увагу до свого онука.  Її більше цікавили друзі з якими вона проводила значений час, а дитина дратувала її.  Увага до дитини  проявлялась у нервозності, крику, нестерпної агресії, яка виражалася у тому, що замість роз’яснень застосовувалося покарання.  Не бачила ласки і  поваги дитина  і від родичів дружини, коли вони приходили до них в гості.  Син часто хворів  і постійно з ним також знаходилася  бабуся -  мати відповідача.   Він же зі свого боку  після роботи  весь свій час приділяв дитині, тому дитина  визнавала  тільки бабусю, дідуся та батька.  З грудня 2006 року по березень 2007 року   вони намагалися  віддати дитину в дитячий садок, нажаль із-за хвороб, а також  неконтактності з  дітьми  відвідувати   дитячий садок він не зміг.  З грудня 2007 року сім’я розпалася.  Однією з причин розірвання шлюбу  було небажання  дружини  виховувати та  приділяти увагу дитині.   Дитина   на протязі багатьох років проживає в АДРЕСА_1.  В квартирі знаходиться його особисте майно, ліжко, стіл-парта, іграшковий куток для проживання  дитини  виділена сама велика кімната площею 19,1 кв.м.  В цьому будинку живуть його друзі з котрими він щоденно спілкується.   З початку відвідування закладу до розірвання шлюбу та в подальшому мати зовсім  не цікавилася  вихованням дитини та не має бажання спілкуватися з нею.   Мати жодного разу не відвідувала  з сином лікаря.  Цим займалася бабуся, що вбачається із відміток із лікарняної книжки дитини.   І це не тому, що вона була зайнята на роботі, а тому, що хвора дитина дратувала її.  Під час літа син постійно жив на дачі батьків. Позивачка  за весь час з моменту придбання дачі, а це з 2002 року була  на дачі один раз у травні 2008 року, вона спілкувалася з сином, але забирати його   намір не мала.   З його боку та з боку його батьків  жодного разу не було перепон для відповідачки в спілкуванні з дитиною.  Як вбачається із доданих до суду характеристик,   він ніколи не був  алкоголіком, не зловживав горілчаними напоями.   У грудні 2003 року дійсно мало місце  його звернення  до лікувально-діагностичного центру народної та нетрадиційної медицини по питанню позбутися   звички  вживання  пива.  З грудня 2003 року він зовсім не вживає  жодного горілчаного  та пивного напою.  Він завжди  матеріально забезпечував сім’ю.   Вважає, що проживання  дитини в сім’ї дружини  негативно   вплине на  психічному стані дитини та  виходячи із інтересів малолітньої  дитини, доцільно визначити місце проживання із ним за його місцем проживання.  

В судовому засіданні  ОСОБА_1 підтримала свою позовну заяву в зустрічній позовній заяві просила  суд відмовити, оскільки в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2  викривлені факти, які мають значення по справі.  Так,  вона ніколи не хотіла залишати сина, а була вимушена це зробити, коли вночі  відповідач вигнав її з квартири.  Відповідач та його батьки перешкоджають їй  зустрічатися з сином навіть в ті дні та часи , які  визначені були їй Відділом опіки та піклування. Відповідач, дізнавшись про те, що вона знає в яку школу піде в перший клас ОСОБА_5,    перевів сина в іншу школу.  

 Представник позивачки   просила  задовольнити позовну заяву, а  в задоволені  зустрічної позовної заяви  ОСОБА_2  відмовити, вважає, що дитина повинна проживати із матір’ю.   Відповідач не  надає можливості бачитися позивачці з сином, не виконує  рішення опікунської ради щодо надання можливості зустрічатися матері з дитиною.  Позивачка  за місцем роботи характеризується позитивно,  працює, поганих  звичок не має .   Дитина не може бути  розлучена з матір’ю, бажає та має всі можливості виховувати дитину.

Відповідач   ОСОБА_2  позовні вимоги  за основним позовом не визнав просив задовольнити зустрічну позовну заяву,  та визначити місце проживання малолітнього сина з  ним.

Представник відповідача,  просила суд відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву.  Вказала, що дитина весь час після розірвання  шлюбу проживає  з батьком.  Відповідно до психолого-педагогічних характеристик дитина має страхи, проявляє нервозність  при спогадах слова « мама».  При появі матері  різко змінюється його поведінка, він становиться нервозним,  проявляє замкнутість.  Ці обставини були виявлені  при особистому спілкуванні з дитиною, в проведені ігрових тестів. Було виявлено, що гарантією   спокою дитини на даний час – є тільки спілкування  з тими особами, які постійно проживають з дитиною, у тому числі батько.  Дитина на даний  час  негативно ставиться до матері, намагається ухилятися зустрічі з нею, психологічно не готова в даний час  проживати з нею.  Був зроблений висновок, що різка зміна місця проживання та соціального оточення може негативно вплинути на психоемоційний   стан дитини.  Крім того розглянувши заяву ОСОБА_2, перевіривши надані документи,  вислухавши  обидві сторони Відділ  опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпропетровську Ради  зробив висновок, що для дитини до вирішення питання  в суді краще  проживати з батьком.  Позивачка не надала суду доказів, що обставини  змінилися в її бік.  Дитина продовжує проживати з батьком, він забезпечує його  матеріально, займається його вихованням. Психологічний стан дитини ще не на тому рівні, щоб різко міняти  його  життя та місця проживання.   Вказала, що визначення місця проживання  дитини вирішується в першу чергу не для блага батьків, а для блага дитини.  

Представник Відділу опіки і піклування Індустріальної районної в місті Дніпропетровську Ради, яка діяла на підставі доручення,  в судовому засіданні  підтримала  висновок  щодо визначення місця проживання  малолітнього  та просила  в інтересах малолітньої  дитини визначити місце проживання   малолітнього ОСОБА_5  з батьком   ОСОБА_2.  В подальшому відповідно до заяви  від 04.11.2010 року  просили розглядати справу без їх представника та ухвалити рішення в інтересах малолітньої дитини.

Представник  відділу опіки і піклування Амур - Нижньодніпровської районної в місті Дніпропетровську Ради, який діяв на підставі доручення просив суд визначити місце проживання   малолітнього ОСОБА_5  з батьком   ОСОБА_2 .

Представник третьої особи Служби у справах неповнолітніх  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з’явився.  Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Свідок  ОСОБА_6, мати позивачки, розповіла про те, що молода сім’я після реєстрації шлюбу  проживала з ними, потім проживали на квартирі, а потім  стали проживати з батьками відповідача.  Вказала, що відповідач не один раз виганяв  її доньку. Доньці не   дають можливості  бачитися з дитиною.  

Свідок  ОСОБА_7, батько позивачки,  розповів про те, що його доньку  відповідач, будучи п’яним,   вигнав з квартири і не дає бачитися з дитиною. Донька купила сину  мобільний телефон, та передала сину, але  на дзвінки ніхто не відповідає.   Вказав, що в  сім’ї  виникали сварки в зв’язку з тим, що відповідач зловживав спиртним.  Доньці не дають   можливості бачитися з сином,  він також не має можливості бачитися з онуком, не бачив його біля року.  Дитину навіть забрали зі школи, щоб з ним не зустрічалася матір.  Донька з моменту народження  онука  займалася його вихованням. Відповідач попросив взяти в кредит  комп’ютер для онука,  він взяв,  зять пообіцяв платити  щомісячний платіж, поки жили з донькою платив, а потім перестав. Зараз він виплачує  борг за комп’ютер.  До онука в його сім’ї всі добре  відносяться.  В доньки окрема кімната в якій вона буде мешкати з сином.

Свідок ОСОБА_8, сусідка позивачки,  розповіла про те, що знає ОСОБА_1 з народження. Знає як вона одружилася із ОСОБА_2. Спочатку все було добре, бачила ОСОБА_1, як вона прогулювалася з дитячим візком.  ОСОБА_9 п’яним, та ОСОБА_1, яка ховала обличчя, на якому були синці.    Знає, що шлюб розірвано по причині п’янства ОСОБА_2.  ОСОБА_1  спокійна дівчина, ніколи її не бачила напідпитку чи з  цигаркою.   Зі злів матері ОСОБА_1 знає, що їм не дають можливості бачитися із ОСОБА_5, не пускають в квартиру.

Свідок ОСОБА_11, сусідка, розповіла про те, що знає ОСОБА_1 з часу  проживання її в квартирі  АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.  Вона її  тривожила,   приїздила після   23-00 години, та ходила  в квартирі на каблуках до 04 години ранку  не даючи  їй спати, а  один раз залила   її квартиру.  З дитиною її не бачила, з дитиною прогулювалася  бабуся – мати відповідача. Бабуся брала онука  з собою на роботу.   ОСОБА_5  часто плакав, а позивачка на нього кричала.  

 Свідок ОСОБА_12, матір відповідача,  розповіла про те, що   син  із сім’єю проживав з ними.  Деякий час проживали на квартирі, а дитина  залишилася з нею. Декілька разів невістка забирала дитину, та повертала то з опіком, то з харчовим  отруєнням.  Відношення невістки до дитини не зрозуміле, дитина не може до часу дня зайти до матері в кімнату. В невістки були істерики, вона по три дні лежала в ліжку.    Невістка кидала в дитину книги, чашки, говорила на нього  різні погані слова: дурень та  інші.  В п’ять років дитина залишилася без зубів.    В дитсадок  саме вона наполягла  віддати ОСОБА_5, однак він боявся всіх.   Вказала, що онук завжди спав з нею.  Вона відвела онука в АБВГДЕЙКУ, до   психолога, невролога,  з 2008 року він стоїть на обліку  в невролога.        

Свідок ОСОБА_13 , сусідка,  розповіла, що позивачку бачила  рідко.  Коли  ОСОБА_1 пішла з квартири дитина стала спокійніша. Двічі в 2009 році  ОСОБА_1 приходила до дитини,  та розмовляла з нею по домофону, в цей час сусідів дома не було.  

 Свідок ОСОБА_14, керівник учбового центру АБВГДЕЙКА,  розповіла про те,  що до них  в 2008 році звернулася  бабуся для    дошкільної підготовки ОСОБА_5.  Хлопчик прийшов із батьком і бабусею.  У дитини  підвищений рівень тривожності.  На букву « М» у дитини  неадекватна реакція, блювала, страх. Дитина боялася зустрічі з мамою.   Дитина робила все для батька і бабусі.  Коли попросили намалювати сім’ю, то він намалював: дідуся, папу, бабусю, ОСОБА_5 і бабулю.   Хлопчик життєрадісний,  активний, добре розвинута моторика, малював олівцями,  красками.  

Свідок ОСОБА_15, сестра відповідача,  розповіла, що п’ять років не проживає з батьками, живе у чоловіка.   Невістка закривалася в кімнаті  від сина, дитина ходила голодна.  ОСОБА_5 говорив, що боїться залишатися з мамою, це було і до розірвання шлюбу. Дитина сама не хоче йти до матері.  ОСОБА_1 не доглядала за  сином,  десь  пропадала цілими днями і  її розшукував чоловік.  Після розірвання шлюбу при ній ОСОБА_1 ніколи не приходила до дитини.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, представників  третіх осіб, свідків, вислухавши висновок Відділу  опіки  і піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради,   вивчивши матеріали справи,  матеріали справи 2-955/08 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

У ході судового розгляду судом установлено, що сторони були одружені з 25 листопада 2000 року.  Від даного шлюбу мають малолітнього сина:   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15,16,64).  Шлюб розірвано  рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 04 квітня 2008 року ( а.с.17, 53).  Як вбачається із матеріалів  цивільної справи №2-955/08 за позовною заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,  місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року не визначалося.

 В судовому засіданні встановлено, що з січня 2008 року ОСОБА_1 проживає  за адресою  АДРЕСА_2, а її малолітній син  залишився  проживати із  батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.    

 Відповідно до листа  Виконавчого комітету  Індустріальної районної м. Дніпропетровську Ради  від 23.04.2009 року №113,  рішенням Комісії з питань  захисту прав дитини  від 09.04.2009 року визначено місце проживання  малолітнього  сина ОСОБА_5 разом з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5,  за адресою: АДРЕСА_2

   На звернення ОСОБА_1, щодо встановлення порядку зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  то Рішенням комісії  з питань захисту прав дитини від 10.04.2009 року за №227  визначено термін зустрічей  матері з сином , а саме: щотижня – вівторок,  середа; час – весь день ( а.с.24,113) .

Як встановлено в судовому засіданні, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7  позивачка ОСОБА_1  в січні 2008 року,  не  добровільно залишила  малолітнього сина, а вимушена була залишити в зв’язку з тим, що її чоловік   ОСОБА_2 вночі  вигнав її з квартири.  Про що свідчать  її звернення  до прокурора Індустріального району та  в Індустріальний РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровської області ( а.с. 13,14). Постановою Індустріального  РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області  від 04.04.2008 року відмовлено  у порушенні кримінальної справи  за ст.296 КК України відносно ОСОБА_2  (а.с.185).  В даний час  ОСОБА_2 та його батьки перешкоджають  ОСОБА_1  зустрічатися зі своїм сином.   Створення перешкод   позивачці в спілкуванні з дитиною  відповідачем та його батьками підтверджується також  довідкою  Комунального закладу освіти  Навчально-виховного комплексу №138 від 16.09.2009 року №987, відповідно до якої,  31.08.2009 року  на зустрічі   з вчителем були бабуся  ОСОБА_5  по батьковій лінії,  мати дитини  ОСОБА_1 та бабуся дитини по материній лінії ОСОБА_6  Дитина до даної школи не пішла  і батьком  ОСОБА_5   у другій  половині дня 01.09.2009 року  було забрано документи  зі школи,  сказав, що дитина буде навчатися в іншій школі (а.с.176). В якій школі навчається  ОСОБА_5 в даний  час  відповідач інформації до суду не надав.        

Суд критично відноситься до  психолого-педагогічної характеристики учня  учбового Центру « АБВГДейка»,   результатам психодіагностичного обстеження дитини  від 08.05.2009 року,  оскільки ці обстеження проводилися  в той час коли малолітній ОСОБА_5 тривалий час не спілкувався з матір’ю ( а.с.106,126).

 ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н., з 03.11.2008 року  працювала  в гіпермаркеті « Караван»  на посаді продавця,  з 17.03.2009 року у ТОВ  « Адвентіс» на посаді старшого продавця, а з 26.12.2009 року  АТБ  « Маркет»,  продавцем-консультантом. Має постійний заробіток. За місцем роботи характеризується позитивно. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває,  за амбулаторною допомогою не зверталася.  За місцем проживання характеризується позитивно, для проживання малолітньої дитини в родині матері за адресою: АДРЕСА_2, є всі умови для проживання дитини. (а.с.36,37,38,39,40,42-45, 124, 175).  

Відповідно до висновку  Органу опіки та піклування  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську Ради щодо визначення місця проживання та реєстрації малолітньої дитини та відповідність  його інтересам дитини, затвердженого  Рішенням  виконавчого  комітету Індустріальної  районної у м. Дніпропетровську ради №257 від 15.05.2009 року   вважають за доцільне  визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження разом з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення питання в судовому порядку. Встановлено  порядок побачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н. з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. щотижня, а саме: у середу з 16-00 до 19-00 та суботу з 10-00 до 17-00 години   у присутності батька, бабусі або дідуся,  за умови, що  ОСОБА_1 не буде наполягати  на зустрічах з сином наодинці проти його волі – до вирішення питання в судовому порядку щодо визначення  місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ( а.с.123-124,129).      

Суд не може погодиться з таким висновком  Органу опіки і піклування, та  приймає до уваги про те, що  висновком визначено місце проживання дитини  до вирішення питання у судовому порядку,  оскільки він не відповідає зібраним у справі доказам.  Висновок не відображає реальної картини, а вбачається перевага ОСОБА_2 виходячи із того, що він  більш матеріально забезпечений, та той факт що дитина залишилася  з ним,  однак як встановлено в судовому засіданні вихованням малолітнього займається бабуся матір ОСОБА_2 -  ОСОБА_12, що підтверджується, як показаннями  її самої  так і   показаннями інших  свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Згідно ст.161 СК України, якщо мати та батько , які проживають окремо, не дійшли згоди, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту  прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.  

 Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 29 листопада 1959 року, дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації.  

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 р. №16 “Про застосування  судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України ” “вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо , про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з установлених ст.59 КпШС рівності прав і обов'язків батька й матері щодо своїх  дітей, повинен постановити рішення , яке  відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу уваги до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі , що переваги в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі  йому дітей ( дитини)».  

Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення з нею  проживання малолітнього  ОСОБА_5, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судові витрати по справі в сумі 16 грн.

Керуючись: принципом  6  Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року,  п.24 Постанови Пленуму Верховного  суду України «  Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України»  від 12.06.1998 року №16 із змінами внесеними  згідно  з Постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року, №3 від 30.03.2007 року, ст.ст.7,19, 141,157,160,161 Сімейного Кодексу України,  ст.ст. 3,7,11,15,30, 60, 212-215  ЦПК України суд, -

 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 -  задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір’ю ОСОБА_1  за адресою: АДРЕСА_2

В задоволені зустрічної  позовної заяви  ОСОБА_2  – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 16 грн.

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення його апеляційної скарги.

             Суддя                                                                                                    Л.П. Слюсар