Справа  № 2-302/10

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

30 листопада  2010 року              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

       у складі:            головуючого  судді   Слюсар  Л.П.

                              при секретарі  Карпенко І.Ю.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою   Публічного акціонерного товариства Акціонерний  банк «Укргазбанк»   до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та пені, звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до  Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку « Укргазбанк»  про визнання кредитного договору №339/ф/6 від 24 липня  2008 року  недійсним правочином, укладеним внаслідок обману, про відшкодування  збитків, визнання договорів іпотеки та поруки недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в жовтні 2009 року  звернувся  до суду із позовною заявою до відповідачів   ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про стягнення кредитної заборгованості та пені, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення  та зняття з реєстрації .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2010 року позовна заява     Публічного акціонерного товариства Акціонерний  банк «Укргазбанк»  в частині  виселення з будинку під АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення  усіх осіб, місце  проживання яких зареєстроване за даною адресою та зняття з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську  усіх осіб, місце  проживання яких  зареєстроване за даною адресою  залишено без розгляду.  

В обґрунтування своїх  позовних вимог в позовній заяві  позивач посилався на те, що 24.07.2008 року  між ВАТ АБ “  Укргазбанк”,  правонаступником якого є  Публічне акціонерне товариство акціонерний банк « Укргазбанк»  та  ОСОБА_2  Відповідач -1)  був укладений   Кредитний договір №339/Ф/6, відповідно до якого він  отримав  кредит в іноземній валюті в розмірі 160000 доларів США,  на строк з 24.07.2008 року по 23.07.2028 року  зі сплатою процентів виходячи із 13,8 процентів річних у валюті кредиту.

  24.07.2008 року між банком та  ОСОБА_3   (Відповідач -2) був укладений договір поруки №339/Ф/6/1П, відповідно до якого  Відповідач -2  зобов’язався  відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем -1  всіх  його зобов’язань перед банком за кредитним договором .

В забезпечення  виконання  зобов’язань за кредитним  договором, між майновим поручителем  ОСОБА_3 та Банком  був укладений  Договір іпотеки без оформлення заставної №339/Ф/6/1з від 24.07.2008 , який був посвідчений  приватним нотаріусом ДМНО Кулінічем А.С.  Згідно до Договору іпотеки  в забезпечення  виконання зобов’язань за кредитним договором Банком прийнято в іпотеку нерухоме майно:  домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_3  та земельна ділянка, загальною площею 582 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:218:0021. Сторонами Договору іпотеки зазначено вартість  предмету іпотеки, яка становить 1339400 грн.

Відповідачем 1  не виконуються зобов’язання  по поверненню кредиту та сплаті процентів. Повернення кредиту не здійснюється з жовтня 2008 року. Сума простроченої та поточної заборгованості  станом на 05.08.2009 року  складає 174670,16  доларів США, з яких: прострочені проценти – 14814,44 доларів США; прострочений  кредит – 6003,00 доларів США; поточні проценти -1586,72 доларів США; поточна сума кредиту – 151996,00 доларів США.   Станом на 05.08.2009 року  пеня складає: за прострочення  сплати процентів -16701,10 гривень; за прострочення сплати кредиту – 6716,99 гривень; всього  нараховано пені   на суму  23418 грн. 09 коп.  Загальна сума заборгованості  ОСОБА_2 перед Банком станом на 05.08.2009 року  становить 174670,16 доларів США (що  за офіційним курсом НБУ станом на 05.08.2009  року становить 1363387,93 гривень) та 23418,09 гривень.    Просили стягнути  солідарно  із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк « Укргазбанк»      заборгованість за кредитним  договором  №339/Ф/6 від 24.07.2008 року, а саме  по простроченому  кредиту - 6003 доларів США 00 центів;  по простроченим процентам 14814 доларів  США 44 цента, по поточним процентам 1856 доларів США  72 цента;  поточному кредиту 151996  доларів США, пені, нарахованої  за несвоєчасну сплату процентів   та кредиту - 23418 грн. 09 коп.,  а  всього 174670  доларів США 16 центів та 23418 грн. 09 коп.;  в рахунок погашення   заборгованості за кредитним  договором № 339/Ф від 24.07.2008 року  просили звернути  стягнення на предмет іпотеки – домоволодіння, загальною площею 188,3 кв.м., узаконена житлова  площа по літ. А-2 складає 79,8 кв.м., що складається з наступного нерухомого майна: А-2 – житловий будинок, Б- душ, В- вбиральня, Г- гараж,  1-6,І,ІІ- споруди та земельну ділянку, загальною площею 582,0 кв.м., кадастровий номер 1210100000:04:218:0021, цільове призначення – для обслуговування  жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3;  встановити  спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та визначити  початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 1339400  гривень  та стягнути судові витрати по справі.

    Відповідач ОСОБА_2  позовні вимоги не визнав  та   подав зустрічну позовну заяву, яка в подальшому була уточнена. В обґрунтування заявлених позовних  вимог  за зустрічним позовом (а.с.100-106) посилався на те, що 24.07.2008 року між  ним та  ВАТ АБ  « Укргазбанк» було укладено кредитний  договір №339/ф/6, за яким банк надав йому 160000 доларів США на споживчі цілі. Для забезпечення  зобов’язань, 02.11.2007 року  між ним та Банком був укладений договір іпотеки №2339/і/6/1 та договір поруки №339/ф/6/1п.  Фактично в касі Банку йому було видано 160000 доларів США, які він конвертував в національну валюту України,  після чого  використав на    споживчі цілі.  Вважає, що договір  був укладений  ним внаслідок обману, суть якого  полягає в тому, що замість необхідної йому гривні відповідач надав йому  в кредит долари США, викликавши в нього ілюзію, що вони є лише засобом  обміну на гривню ( тобто, фактично гривнею). Саме Банк  ввів його в оману шляхом  укладання кредитного  договору, що не відповідає вимогам закону, який передбачає  надання банківської послуги неналежної якості.  Доказами обману  є обставини, що свідчать  про недобросовісність Банку та нерозумність для нього  дійсних умов Договору: сам факт надання  банківської послуги неналежної якості, обізнаність Банку про незаконність  Договору, а також  про наявну нерозумність  з його боку  укладання Договору в його теперішній редакції.    Просив: в изнати недійсним  кредитний договір №339/ф/6 від 24.07.2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством  акціонерним банком «Укргазбанк» в особі його Дніпропетровської філії ВАТ АБ « Укргазбанк»,  як укладений з використанням нечесної підприємницької практики  та внаслідок обману;  стягнути із Відкритого акціонерного товариства  акціонерного банку « Укргазбанк» на його користь  1666812 доларів США  у відшкодування  збитків спричинених  недійсним правочином;  визнати недійсним договір іпотеки №339/ф/6/1з від 24.07.2008 року та  договір поруки №339/ф/6/1п  між ним  та ВАТ АБ « Укргазбанк» в особі його Дніпропетровської філії внаслідок недійсності основного зобов’язання.

Представник  позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав  і просив суд позов задовольнити,  в задоволені зустрічної позовної заяви  просив відмовити, оскільки заявлений зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим.

 Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 01.04.2010 року  позовні вимоги не визнав, просив задовольнити зустрічну позовну заяву. В наступні судові засідання не з’являвся. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином.  

Представник відповідачів  в судове засідання з’явилися, позовні вимоги  не визнав  та просили суд задовольнити  зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи  вважає, що позовні вимоги ПАТ АБ « Укргазбанк» підлягають  задоволенню частково, а зустрічна позовна заява    ОСОБА_2  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом   встановлено, що  на підставі  Кредитного договору  №339/ф/6 від 24.07.2008 року   ВАТ АБ “  Укргазбанк” надав  кредит   ОСОБА_2  в сумі 160000 доларів США .

Відповідно до п.1.1,1.5   Кредитного договору  позичальнику  були надані кредитні  кошти на задоволення споживчих потреб в сумі 160000 доларів США на строк  з 24.07.2008 до 23.07.2028 року зі сплатою процентів виходячи із 13,8 відсотків річних у валюті кредиту.

 Згідно до  п.3.3.3  Кредитного договору, позичальник   зобов’язався здійснювати  повернення суми кредиту щомісячно, з першого по десяте число кожного місяця, починаючи  з наступного  за місяцем отримання кредиту у розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 667,00 доларів США.

 Відповідно до п.3.1.10 Кредитного договору, на залишок простроченої  заборгованості  за кредитом, Банк нараховує проценти виходячи  із процентної ставки зазначеної  у п.1.1 Кредитного договору, збільшеної на 1%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.  Відповідно до п.3.3.4 ,5.3  Кредитного договору, позичальник у разі порушення  строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, зобов’язується сплатити Банку пеню у розмірі 0,1%  від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строку позовної давності ( а.с. 7-10).

          Факт отримання  ОСОБА_2  кредитних коштів в сумі 160000 доларів США підтверджується меморіальним ордером №TR.1584.1.146 від 24.07.2008 року  та заяви  на видачу готівки №154-11 від 24.07.2008 , 154-1 від 25.07.2008 року ( а.с.11,12,13).    

            Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору  умовою забезпечення кредиту, згідно до договору іпотеки №339/ф/6/1з від 24 липня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 приймається в іпотеку нерухомість, домоволодіння за адресою Дніпропетровськ область, АДРЕСА_1.

            За виконання  ОСОБА_2  зобов’язань   по кредитному договору №339/і/6 від 24 липня 2008 року  між ВАТ АБ « Укргазбанк»  та   ОСОБА_3  укладено  договір поруки  №339/ф/6/1п  від 24.07.2008 року, відповідно до якого   остання зобов’язується  перед кредитором відповідати за невиконання  ОСОБА_2 усіх його зобов’язань перед кредитором,  що виникли  з  кредитного договору, в тому ж об’ємі що і позичальник ( а.с.15-16).

           Згідно до  нотаріально посвідченого договору іпотеки  №339/ф/6/1з  від 24.07.2008 року  Майновий поручитель  ОСОБА_3, яка виступає   майновим поручителем за зобов’язаннями  ОСОБА_2 забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, предметом іпотеки є  нерухоме майно:    домоволодіння  та земельна ділянка, розташовані зав адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка площею 582,0 кв.м., по фактичному користуванню.       За згодою сторін  предмет іпотеки оцінено в 1339400 грн. ( а.с.17-18).

           З 12 червня 2009 року правонаступником всіх прав та обов’язків позивача –ВАТ АБ   «Укргазбанк» є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк  «Укргазбанк», що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк»  в новій редакції, зареєстрованого 11.09.2009 року за № 10731050046060210, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ АБ «Укргазбанк» (серія А01 № 374085), виданим 12.06.2009 року Солом’янською  районною у місті Києві державній адміністрації ( а.с.34-35).

 Відповідач суму кредиту використав ( а.с.11) . Однак, у призначений строк повернення  кредитних коштів та сплату відсотків не здійснював. У  зв`язку з чим заборгованість по кредиту   станом на 05.08.2010 року  склала:  174670,16  доларів США, з яких: прострочені проценти – 14814,44 доларів США; прострочений  кредит – 6003,00 доларів США; поточні проценти -1586,72 доларів США; поточна сума кредиту – 151996,00 доларів США.   Станом на 05.08.2009 року  пеня складає: за прострочення  сплати процентів - 16701,10 гривень; за прострочення сплати кредиту – 6716,99 гривень; всього  нараховано пені   на суму  23418 грн. 09 коп.  Загальна сума заборгованості  ОСОБА_2 перед Банком станом на 05.08.2009 року  становить 174670,16 доларів США (що  за офіційним курсом НБУ станом на 05.08.2009  року становить 1363387,93 гривень) та 23418,09 гривень ( а.с.14).  

        Обґрунтовуючи  позовні вимоги   по зустрічній позовній заяві  щодо  недійсності кредитного договору укладеного внаслідок обману,  позивач  посилався на укладання договору в іноземній валюті, валюті відмінній від гривні України,  та використання іноземної  валюти за спірним договором, як засобу платежу, що є  порушенням ст. 5 Декрету  Кабінету Міністрів України « Про систему валютного   регулювання і валютного контролю».

Відповідно до  ст.7 Господарського  кодексу України  та ст.4 ЦК України відносини у  сфері господарювання  регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади  та органів місцевого  самоврядування, а також іншими нормативними актами.

 Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За приписами ст.35 Закону України « Про Національний Банк України», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 гривня ( банкноти і монети)  як національна валюта  є єдиним  законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма  фізичними і юридичними особами без будь-яких обтяжень на всій території  України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

 Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражено у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент  зобов’язання в іноземній валюті.    

      Згідно до ст.192 ЦК України  законним  платіжним засобом, обов’язковим  до  приймання за номінальною вартістю нам всій території  України, є грошова одиниця України – гривня.

Іноземна валюта може використовуватися  в Україні у випадках  і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями  допускається  у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність»,    Декретом Кабінету міністрів України  « Про систему валютного регулювання і валютного  контролю», Законом України « Про Національний банк України».

      Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів  господарської діяльності, регулюються законом.  Законом України « Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Банк має  право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії,  банківська ліцензія  видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст.47 вищеназваного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати  операції з розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик.

    Статтею  Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного  регулювання і валютного контролю» ( надалі Декрет) передбачено, що  Національний банк України видає  індивідуальні та генеральні  ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим  ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні  ліцензії видаються комерційним  банкам  та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії,  на весь період дії режиму валютного регулювання.

    Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для  здійснення такої операції.  Відповідно до п.п. «в», « г» ч.4 ст.5 Декрету  індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання  резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;  використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

    Водночас, відповідно до   п.1.5 Положення про порядок  видачі Національним банком України  індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти яки засобу платежу без ліцензії дозволяється,  якщо ініціатором або отримувачем за  валютною операцією є уповноважений банк  ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

    Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.2.3 цього Положення  за умови отримання письмового  дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти як засобу платежу.

    Відповідно до п.5.3 Положення письмовий дозвіл на   здійснення операцій з валютних цінностями є генеральною ліцензією на здійснення  валютних операцій   згідно з Декретом  КМУ №15-93.

    Таку ліцензію видано  відповідачу   видано Національним Банком України 21.07.1993 року  за №183  на право здійснення  банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик   операцій, та надано       письмовий дозвіл  від 22.06.2009 року №123-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями.

    Таким чином, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті,  в тому числі операцій з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а відтак, вираження  в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

       Суд не може взяти до уваги твердження відповідача та їх представника про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної  ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від суми  та термінів  грошових коштів, які видаються банком.  Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження  чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України.  Отже, Банк не має зобов’язань щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.   На можливість  здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії  НБУ звертає увагу Національний Банк України  в листі  від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612.  

    Не можуть бути підставою  для визнання недійсного договору посилання  на порушення банком прав позивачів, передбачених Законом України « Про захист прав споживачів» щодо  обману зі сторони працівників Банку.

    Відповідно до ст.230 ЦК України  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

          Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.  

    Як вбачається із матеріалів справи   ОСОБА_2  в своїй заяві  позичальника   від 25.06.2008 року   просив надати кредит  в розмірі 170000 доларів США на придбання нерухомості ( а.с.113).   25.06.2008 року ОСОБА_2 був ознайомлений  з  умовами кредитування по програмі « Іпотечний кредит» ( а.с.114). Крім того, як вбачається із наданих  довідок  АКІБ « УкрСиббанк»   від 18.06.2008 року  ОСОБА_2  було укладені кредитні договори    на 70000 доларів США та 45000 доларів США ( а.с. 115-120),  відповідно до яких були отримані   кошти на придбання  домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, і після отримання кредиту в  ПАТ АБ « Укргазбанк» доларовий  кредит  в  АКІБ « УкрСиббанк» повернено.    Тому твердження ОСОБА_2 та його представника на  обман зі сторони  співробітників банку, щодо  видачі  кредиту в доларах США замість гривні  безпідставні, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.      

    Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності  та справедливості  (ст.627 ЦК України) .      

    Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують  його конкретні умови.

    Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

    Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

      Статтею 203 ЦК України  передбачені загальні вимоги, додержання яких є  необхідним  для чинності правочину, зокрема:  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення  учасника правочину має бути вільним і відповідати його  внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.    

    Відповідно до ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п’ятою та шостою  ст.203  цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша  заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнано недійсним (оспорюваний правочин) .    

    Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів, зокрема:  відповідність  змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  правоздатність сторін правочину, свободу волевиявлення  учасників правочину та відповідність  волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість  правочину на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

    В  судовому засіданні встановлено, що  укладання між  Банком та   відповідачем кредитного договору в іноземній валюті   відповідає вимогам чинного законодавства, суд не вбачає суперечності  кредитних відносин за спірним договором звичайним умовам кредитування та сучасній діловій практиці, та з огляду на обставини справи підстав визнання кредитної угоди, договору іпотеки   та договору поруки недійсними,  виходячи із викладеного  суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної  позовної заяви в повному  обсязі.  

Як вбачається із матеріалів справи  ОСОБА_2     взяті  зобов’язання за кредитним договором не  виконує.

Відповідно до п.3.3.1 Кредитного договору позичальник зобов’язується використати кредит на зазначені цілі та  здійснити повернення кредиту, сплату процентів за його використання  та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки.    Пунктами  3.2.5, 3.2.6   Договору передбачене дострокове виконання боргових зобов’язань.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України  за договором поруки  поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов’язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед  кредитором як солідарні боржники.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги ПАТ АБ  « Укргазбанк » знайшли своє підтвердження в судовому засіданні із відповідачів підлягає стягненню  солідарно заборгованість по кредитному договору.  

Підстав  для звільнення   відповідачів від  сплати  зазначеної  суми, або  зменшення   її  розміру  судом  не  встановлено.

 Щодо заявлених позовних вимог  про звернути  стягнення на предмет іпотеки – домоволодіння, загальною площею 188,3 кв.м., узаконена житлова  площа по літ. А-2 складає 79,8 кв.м., що складається з наступного нерухомого майна: А-2 – житловий будинок, Б- душ, В- вбиральня, Г- гараж,  1-6,І,ІІ- споруди та земельну ділянку, загальною площею 582,0 кв.м., кадастровий номер 1210100000:04:218:0021, цільове призначення – для обслуговування  жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3;  встановити  спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та визначити  початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 1339400  гривень  то суд не  вбачає  підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

 В порушення ч.1 ст.35 Закону України « Про іпотеку»  позивачем не  направлена відповідачам письмова вимога про усунення порушень з виплати кредиту, отже   позов про звертання  на предмет іпотеки є передчасним.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів   на  користь позивача  Публічного  акціонерного товариства АБ «Укргазбанк»  підлягають   стягненню солідарно   судові  витрати  по справі  в розмірі  1820 грн. 00 коп.

Оскільки  при подачі зустрічної позовної заяви позивачем  ОСОБА_2 не оплачувався судовий збір, в задоволені зустрічної позовної заяви йому  відмовлено, то  з нього підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн.00 коп.  

Керуючись: ст.99 Конституції України, ст.6  Конвенції про захист  прав людини і  основоположних  свобод , Законом України « Про Національний банк України»,   Законом України « Про іпотеку», ст.ст.35,47, 49 Закону України « Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України « Про систему валютного  регулювання і валютного контролю», ст. ст.6, 192, 203, 216, 230 ч.2 , 524, 548, 553, 554, 627, ч.1 ст.638, ст.1054  ЦК України, ст.ст.11,15,27, 60, 61, 88,  212-215  ЦПК України , суд  -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги   Публічного акціонерного товариства Акціонерний  банк «Укргазбанк»   - задовольнити  частково  .

           Стягнути  солідарно з   ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»      заборгованість за кредитним  договором  №339/Ф/6 від 24.07.2008 року, а саме  по простроченому  кредиту - 6003 доларів США 00 центів;  по простроченим процентам 14814 доларів  США 44 цента, по поточним процентам 1856 доларів США  72 цента;  поточному кредиту 151996  доларів США, пені, нарахованої  за несвоєчасну сплату процентів   та кредиту - 23418 грн. 09 коп.,  а  всього 174670  доларів США 16 центів та 23418 грн. 09коп.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь  Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»   судові витрати по справі в сумі 1820 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволені зустрічної позовної заяви   ОСОБА_2    -  відмовити .

    Стягнути із ОСОБА_2    на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн.

            Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів  з дня  проголошення  рішення  апеляційної скарги.

               Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

                   Суддя:                                                                                Л.П. Слюсар