Справа № 2-4294/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

            16 грудня 2010 року   Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

у   складі:

головуючого  судді                                            Грищенко В.М.

при секретарі                                                      Демченко О.Г.

  за участю адвоката                                           ОСОБА_1                    

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовом Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_2 про стягнення необґрунтовано отриманої заробітної плати , -                        

ВСТАНОВИВ:

            Позивач  звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення необґрунтовано отриманої заробітної плати,  посилаючись на те, що відповідач з 01.03.2007 року по 04.07.2008 року працював директором Петриківського комплексу по переробці молочної продукції Приватного підприємства «АНСІ». ПКПМП ПП «АНСІ» не є самостійною юридичною особою, його власником є приватне підприємство «АНСІ». Оскільки в другому півріччі 2007 року та на початку 2008 року  ПКПМП ПП «АНСІ» не має прибутку і працював зі збитками, то власник ПП «АНСІ» вирішив самостійно виплачувати ОСОБА_2 заробітну плату з послідовним оформленням документів через бухгалтерію підприємства «АНСІ». Таким чином власник ПП «АНСІ» виплатив, а ОСОБА_2 отримав заробітну плату: в липні 2007 року – 2024, 00 грн., в серпні 2007 року – 2024, 00 грн., в вересні 2007 року – 2024, 00 грн., в жовтні 2007 року – 2024, 00 грн., в листопаді 2007 року – 2024, 00 грн., в грудні 2007 року – 2024, 00 грн., в січні 2008 року – 433,00 грн., в лютому 2008 року – 433 грн., а всього 13010, 00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами. 24.03.2008 року ОСОБА_2 знаходячись в офісі ПП «АНСІ» отримав від власника ПП «АНСІ» ОСОБА_3 13 090, 37 грн. для виплати заробітної плати працівникам ПКПМП ПП «АНСІ», але відповідач дізнавшись від бухгалтера ПК ПМП ОСОБА_4, що касові ордери за вищевказані місяці по яким він отримав заробітну плату від власника ПП «АНСІ», приховав цей факт від ОСОБА_4 та дав їй вказівку оприходувати 13090,37 грн. і видати йому ці гроші, як заробітну плату за ці ж місяці. ОСОБА_4 оприходувала вказану суму грошей і видала видатковий касовий ордер на ім’я ОСОБА_2, по якому він вдруге отримав плату за вказаний період. Крім того ОСОБА_2 шляхом обману тричі отримав заробітну плату за грудень 2007 року: перший раз по видатковому ордеру № 12 від 28.12.2007 року отримав 2024,00 грн. в Петриківському КПМП, вдруге по видатковому касовому ордеру (без номеру та дати) від власника ПП «АНСІ» за грудень 2024,00 грн., третій раз по видатковому касовому ордеру № 43 від 24.03.2008 року отримав в Петриківському КПМП 2024,00 грн. А всього відповідач, шляхом зловживання службовим становищем, всупереч інтересам служби незаконно привласнив 15 114,37 грн. Просили стягнути з відповідача незаконно одержану заробітну плату в сумі 15 114,37 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., кошти за надання адвокатом юридичної допомоги – 4500 грн. та  понесені ними судові витрати.

             У судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги. Просив стягнути з відповідача незаконно привласнену заробітну плату в сумі 13 09,37 грн ., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., кошти за надання адвокатом юридичної допомоги – 4500 грн. та  понесені ними судові витрати.  

             Відповідач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, зазначив, що заробітну плату він отримував на підприємстві належним чином та від бухгалтера ОСОБА_4 ніяких фактів не приховував.            

            Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, заслухав адвоката позивача, свідка вивчивши матеріали справи, вважає, що уточнений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що  ОСОБА_2 з   01.03.2007 року по 04.07.2008 року працював директором Петриківського комплексу по переробці молочної продукції Приватного підприємства «АНСІ».

          ПКПМП ПП «АНСІ» не є самостійною юридичною особою, його власником є приватне підприємство «АНСІ».

       Оскільки в другому півріччі 2007 року та на початку 2008 року  ПКПМП ПП «АНСІ» не має прибутку і працював зі збитками, то власник ПП «АНСІ» ОСОБА_3 вирішив самостійно виплачувати ОСОБА_2 заробітну плату з послідовним оформленням документів через бухгалтерію підприємства «АНСІ».

          Таким чином власник ПП «АНСІ» виплатив, а ОСОБА_2 отримав заробітну плату: в липні 2007 року – 2024, 00 грн., в серпні 2007 року – 2024, 00 грн., в вересні 2007 року – 2024, 00 грн., в жовтні 2007 року – 2024, 00 грн., в листопаді 2007 року – 2024, 00 грн., в грудні 2007 року – 2024, 00 грн., в січні 2008 року – 433,00 грн., в лютому 2008 року – 433 грн., а всього 13010, 00 грн.

           Факт отримання ОСОБА_2 заробітної плати з липня 2007 року по березень 2008 року підтверджується видатковими  касовими ордерами в яких він власноруч поставив свій підпис (а.с. 20-23).

          24.03.2008 року ОСОБА_2 знаходячись в офісі ПП «АНСІ» отримав від власника ПП «АНСІ» ОСОБА_3 13 090, 37 грн. для виплати заробітної плати працівникам ПКПМП ПП «АНСІ», але приховав цей факт від бухгалтера ОСОБА_4 та дав їй вказівку оприходувати 13090,37 грн. і видати йому ці гроші, як його заробітну плату за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008 року.

       Виконуючи вказівку директора, ОСОБА_4 оприходувала вказану суму грошей і видала видатковий касовий ордер № 43 від 24.03.2008 року на ім’я ОСОБА_2, по якому він вдруге отримав заробітну плату за вказаний період.

       Таким чином відповідач приховав від бухгалтера ОСОБА_4, що він своєчасно отримав свою заробітну плату від власника ПП «АНСІ» за  липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий 2008 року в сумі 13010, 00 грн., а потім вдруге отримав заробітну плату в Петриківському КПМП за ті ж самі місяці в сумі 13 097, 37 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ідповідно до  ст.130 КЗпП України  працівники несуть  матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених  на них трудових обов’язків. При покладанні матеріальної відповідальності права і законні інтереси  працівників гарантуються шляхом встановлення  відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише у межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації  винними противоправними  діями (бездіяльністю)  працівника.

          Відповідно до ст.134 КЗпП України  працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації.

          Згідно до ст.136 КЗпП України покриття шкоди, заподіяної працівником  здійснюється в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, та проводиться за розпорядженням власника.  

          В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 в своїх свідчення підтвердила всі обставини та факти на які посилається позивач, та зазначила, що відповідач дійсно незаконно одержав заробітну плату в сумі   13090,37 грн.

          Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги Приватного підприємства «АНСІ»  щодо стягнення необґрунтовано отриманої заробітної плати  знайшли своє достатнє підтвердження в судовому засіданні, є законними та обгунтованими та підлягають задоволенню.

                    Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

                   Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, чи  бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

                   Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

                    Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів завдання моральної шкоди трудовому колективу ПП «АНСІ».        

                   Відповідно до ст.84 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним та підтверджені договором про надання юридичних послуг від 07 травня 2010 року (а.с. 31) витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.

                   У відповідності зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Оскільки уточнені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача  підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 130,97 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

        Керуючись ст.ст. 610, 611, 623, 625 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 11,15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

         Уточнені позовні вимоги Приватного підприємства «АНСІ»   задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_2  на користь Приватного підприємства «АНСІ»  необґрунтовано отриману заробітну плату в сумі 13097, 37 грн.,  витрати за надання правової допомоги – 4 500 грн., витрати по сплаті судового збору  у розмірі 130,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., а всього стягнути  17 848, 34 грн.

        В іншій частині позову відмовити.

       Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           В.М.Грищенко