Судове рішення 2-1973/2010 від 27.12.2010

Судове рішення #12706678

Справа № 2-1973/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Курбаковій Ю.О.,

з участю

позивача -

(відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

представника відповідача –

(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа сектор імміграції та реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про усунення перепон в користуванні домоволодінням та проживання у житловому будинку, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником будинку АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_4 є його онукою. Вона зареєстрована у вище зазначеному будинку, але з 10.07.2008 року у будинок не заселялася, та фактично там не мешкала, особистих речей не завозила. 29.08.2009 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та проживає разом з ним. Реєстрація відповідачки у його будинку носить виключно фіктивний характер і не збігається з місцем фактичного проживання. Через реєстрацію відповідачки він змушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг. Він є пенсіонером за віком, і його єдиним джерелом прибутку є пенсія за віком, з останніх сил він сплачує комунальні платежі та експлуатаційні витрати за відповідачку, що в майбутньому може призвести до виникнення заборгованості. Просив у судовому порядку визнати ОСОБА_4, такою що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 3-4).

13.07.2010 року позивач позовні вимоги уточнив, крім раніше заявлених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на його користь 396 гривень судових витрат (а.с. 24).

21.09.2010 року ОСОБА_4. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій зазначила, що з 10.07.2008 року вона зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею за вказаною адресою зареєстровані відповідач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3

29.08.2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила своє прізвище ОСОБА_4 на прізвище чоловіка – ОСОБА_8. Після реєстрації шлюбу в неї з відповідачем виник конфлікт, підставою для якого стала зміна прізвища. В результаті конфлікту відповідач та треті особи замінили замки у вказаному домоволодінні, в тому числі у житловому приміщенні, тобто створили перешкоди у користуванні домоволодінням та житловою площею на яку вона має право за законом. Таким чином, з жовтня 2009 року вона змушена винаймати приміщення для проживання, замість того, щоб реалізувати своє право на користування домоволодінням. А на теперішній час, відповідач взагалі незаконно намагається позбавити її права на реєстрацію та проживання за вказаною адресою. Просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та визнати її такою, що має право на проживання та користування вище зазначеним будинком, та вселити її в вище зазначений будинок ( а.с. 30).

В судовому засіданні позивач - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свій позов підтримав в повному обсязі, зустрічний позов не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_4 є його онукою, вона зареєстрована в його домоволодінні АДРЕСА_1, вказане домоволодіння належить йому на праві приватної власності, з моменту реєстрації відповідачка за місцем реєстрації не проживала, після того, як вийшла заміж за вказаною адресою не з’являлася, мешкає разом з чоловіком, комунальні платежі , які на неї нараховуються не сплачує. Оскільки він та його дружина є особами похилого віку їх пенсії не вистачає на оплату нарахованих комунальних платежів, в зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду, з метою зняття з реєстрації онуки. Крім того, пояснив суду, що ніяких перешкод у користуванні житловою площею ні ним ні його родичами не чинилося, відповідач сама не бажає з ними спілкуватися.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 основний позов не визнала, просила залишити його без задоволення, зустрічний позов задовольнити, оскільки її довіритель ОСОБА_4, не може мешкати в домоволодінні АДРЕСА_1, так як позивач ОСОБА_1 та треті особи по справі чинять перешкоди в цьому, на подвір’я домоволодіння її не пускають, змінили замки, завели злу собаку. В зв’язку з чим вона вимушена винаймати квартиру та разом зі своїм чоловіком мешкати не за місцем її реєстрації.

Третя особа ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, та пояснив суду, що ОСОБА_1 є його дідом, а відповідач ОСОБА_4 - його сестрою. Вона дійсно зареєстрована в домоволодінні, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, однак за місцем реєстрації не проживає, комунальні платежі не сплачує, він заперечує її посилання в зустрічній позовній заяві, що в домоволодінні були змінені замки ї їй чинять перешкоди, так як вона добровільно за місцем реєстрації не проживає, оскільки вийшла заміж і проживає разом зі своїм чоловіком.

Від третьої особи – начальника сектору імміграції та реєстрації фізичних осіб Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує (а.с. 12).

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перепон в користуванні домоволодінням та проживання у житловому будинку задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 (копія реєстраційного посвідчення – а.с.6) Із ксерокопії будинкової книги видно, що в даному будинку зареєстрована відповідачка – ОСОБА_4 з 10 липня 2008 року (а.с. 7- копія домової книги). 29 серпня 2009 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 31- копія свідоцтва про шлюб). З акту від 17 травня 2010 року підписаного свідками та звіреною головою вуличного комітету слідує, що ОСОБА_4 з моменту реєстрації, а саме з 10 липня 2008 року в будинку АДРЕСА_1 не проживає, стосунки з ОСОБА_1 не підтримує, мешкає окремо зі своїм чоловіком (а.с. 5 – акт). Будь-якої матеріальної допомоги по утриманню будинку і оплаті житлово-комунальних послуг відповідачка не надає. Жодних домовленостей з приводу проживання чи користування житлом між позивачем та відповідачкою не має.

Відповідно до ст.ст. 317,319,321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, право власності є непорушним й ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що відповідачка не проживає в спірному будинку більше одного року без поважних причин. Суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_4. в зустрічному позові на те, що ОСОБА_1 та треті особи по справі створили їй перешкоди у користуванні житловою площею домоволодіння АДРЕСА_1, змінивши замки, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, доказів вказаних обставин, ні ОСОБА_4. в зустрічній позовній заяві, ні її представник в судовому засіданні не привели, крім того, як вбачається з матеріалів справи вона була згодна з позовом про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням і змінила свою позицію після ознайомлення з доповненнями до позову про стягнення судових витрат ( а.с. 20, 24,28).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в будинку, який належить ОСОБА_1 не проживає більше одного року без поважних причин, комунальні послуги не сплачує, суд вважає, що в наявності є порушення права позивача ОСОБА_1, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, а тому позов підлягає задоволенню. Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_4., суд вважає за необхідне залишити їх без задоволення, за відсутністю доказів.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2 ч.2 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 в зв’язку з подачею до суду позову були понесені судові витрати, які документально підтверджені а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 (восьми) гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 37 (тридцять сім) гривень та витрати на правову допомогу – 350 (триста п’ятдесят) гривень (а.с.1,2, 25-27)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 10, 213,215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, особою, що втратила право користування житловим приміщенням – у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, що складаються зі сплачених позивачем судового збору у розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 37 (тридцять сім) гривень та витрат на правову допомогу – 350 (триста п’ятдесят) гривень.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про усунення перепон в користуванні домоволодінням та проживання у житловому будинку - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя