Справа № 2а-4178/10р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Лисенко Л.І., при секретарі Галютіній С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання рішення суб»єкта владних повноважень нечинними та зобов»язання вчинити певні дії, -
встановив:
14.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання рішення суб»єкта владних повноважень нечинними та зобов»язання вчинити певні дії, в якому вказала, що позивачка є інвалідом 3 групи з захворювання, яке пов’язане з із наслідками аварії на Чорнобильської АЕС, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 16.04.2009р., протокол № 583. У зв’язку з цим їй призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон), а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно зі ст.50 цього ж Закону.
Статтею 54 Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 3 групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімумум для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. на місяць. Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 листопада 2009 року 573 грн. на місяць. Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 січня 2010 року 695 грн. на місяць, з 01 квітня 2010р. – 706 грн., а з 1 липня 2010р. – 709 грн. на місяць. Фактично позивачка отримує пенсію у значно меншому розмірі.
У липні 2010 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок призначеної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом. Відповідач відмовив їй у задоволенні заяви посилаючись на зміни, внесені до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про назначені вище пенсії виплачуються їй виходячи із розміру пенсій, визначених Постановою КМУ від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Починаючи з моменту встановлення причинного зв’язку між її захворюванням та аварією на ЧАЕС відповідач має зробити перерахунок призначеної їй основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка просить суд також поновити строк звернення до адміністративного суду, оскільки відповідь пенсійного фонду вона отримала 30 липня 2010р. і в серпні 2010р. звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовною заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії. Проте, 04 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі у зв’язку із визнанням Конституційним Судом України 09.09.2010р. такими, що не відповідають Конституції України положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010р.. Позивачці рекомендовано звернутися до суду з адміністративним позовом. Означену ухвалу вона отримала 12.10.2010р., через що вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною відмову у здійсненні перерахунку основної та додаткової пенсії та спонукання провести цей перерахунок пропущений з поважних причин, через що підлягає поновленню судом.
Позивачка просить суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя у здійсненні перерахунку призначеної мені основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» виходячи із положень ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату їй державної пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов’язанного з Чорнобильською катастрофою в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 16.04.2009р. та проводити ці виплати у подальшому; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату їй додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 16.04.2009р. та проводити ці виплати у подальшому; поновити строк на звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя у судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлений, направив до суду свої заперечення проти позову, вказавши, що згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлено, що розрахунок пенсії та додаткової пенсії, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Положення ч.4 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» щодо мінімального розміру пенсії по 111 групі інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій втратили чинність з 01.01.2008 року. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення. Разом з тим рішення про відновлення дії зазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищення, передбаченого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», залишився неврегульованим. 19 липня 2010 року позивач звернулася до управління ПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя з особистою заявою щодо переведення її пенсії за віком на пенсію по інвалідності 111 групи 1 категорії постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС. Таким чином, вимоги позивача стосовно перерахунку призначеної їй державної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком безпідставні, оскільки з 14.04.2009 року по 19.07.2010 року вона отримувала пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Судом встановлено, що позивачка є інвалідом 3 групи з захворювання, яке пов’язане з із наслідками аварії на Чорнобильської АЕС, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 16.04.2009р., протокол № 583. У зв’язку з цим їй призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон), а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно зі ст.50 цього ж Закону.
Статтею 54 Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 3 групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімумум для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. на місяць. Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 листопада 2009 року 573 грн. на місяць. Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 січня 2010 року 695 грн. на місяць, з 01 квітня 2010р. – 706 грн., а з 1 липня 2010р. – 709 грн. на місяць. Фактично позивачка отримує пенсію у значно меншому розмірі.
У липні 2010 року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок призначеної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом. Відповідач відмовив їй у задоволенні заяви посилаючись на зміни, внесені до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про назначені вище пенсії виплачуються їй виходячи із розміру пенсій, визначених Постановою КМУ від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Починаючи з моменту встановлення причинного зв’язку між її захворюванням та аварією на ЧАЕС відповідач має зробити перерахунок призначеної їй основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права i свободи людини i громадянина, гарантії цих прав i свобод; основні обов'язки громадянина. Надання Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплати пенсій по інвалідності не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити зміну положень закону та звуження змісту та обсягу прав громадян, які мають право на таку пенсію. Виходячи iз загальних засад пріоритетності Конституції i законів України над урядовими нормативно-правовими актами при вирішенні даного спору слід керуватися саме приписами статтей 50 та 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи».
Постанова КМУ від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» взагалі не може бути застосована, оскільки втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 16 липня 2008 року № 654.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 ст.28 Закону №1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для ociб, які втратили працездатність.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи». Твердження відповідача про те, що після визнання неконституційними змін, внесених до ст.ст.50, 54 Закону, не приймалося рішення щодо відновлення дії зазначених норм в попередній редакції, також не відповідає законам та загальним засадам права. Рішення Конституційного Суду України набирає чинності з моменту його прийняття. Відповідно до вимог ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Прийняття окремого рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції Закону не вимагається. Тобто при визнанні окремих норм неконституційними автоматично набирає сили попередня редакція Закону.
19 липня 2010 року позивач звернулася до управління ПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя з особистою заявою щодо переведення її пенсії за віком на пенсію по інвалідності 111 групи 1 категорії постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС.
Таким чином, позивач відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» має право на перерахунок пенсії з 19.07.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.158-163, 256 КАС України, ст..ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання рішення суб»єкта владних повноважень нечинними та зобов»язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя в частині відмови проведення перерахунку пенсії з 19.07.2010р. відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 19.07.2010р. до часу винесення рішення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, та поданням після цього, протягом 20 днів, апеляційної скарги або в порядку ст.187 КАС України.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно.
Рішення набуло законної сили з 06.12.2010р.
Оригінал даного рішення зберігається в Ленінському районному суді м.Запоріжжя в справі № 2а-4178/10р.
Суддя: Л.І.Лисенко
Секретар: С.П.Галютіна