Справа № 6-89
2007 рік
У Х В А Л А
ПРО ВІДМОВУ В ВИДАЧІ ВИКОНАВЧОГО ДОКУМЕНТУ
31 травня 2007 року Ялтинський міський суд Криму
в складі : головуючого - судді Переверзєвої Г.С.
при секретарі - Кононової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ялтинського міського суду заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа за рішенням Третейського суду від 14 травня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання угоди та визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду із заявою про видачу виконавчого листа для виконання рішення Третейського суду від 14 травня 2007 року, ухвалене за його позовом до ОСОБА_2, з тих підстав, що воно потребує вчинення дій органами державної влади, а саме: Бюро технічної інвентаризації міста Ялта, а згідно Закону України «Про третейські суди», таки дії можуть бути вчинені тільки за умови видачі компетентним судом виконавчого документу.
Сторони у судове засідання не з'явились, були повідомлені про день та час розгляду справи належним чином, причин неявки суду не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви про видачу виконавчого документу.
Як встановлено судом, рішенням Третейського суду від 14 травня 2007 року був задоволений позов ОСОБА_1, розірвана угода, укладена між ним та ОСОБА_2 про спільну діяльність по будівництву гаражів та визнано право власності за ОСОБА_1 на гараж, розташований уАДРЕСА_1 зі стягненням з нього на користь ОСОБА_2 2700 гривень.
Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди», виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.
Оскільки право власності на нерухоме майно (гараж) підлягає державної реєстрації (ст. 331 ЦК України) в Бюро технічної інвентаризації м. Ялта, то рішення третейського суду не може бути виконане лише сторонами спору, а потребує здійснення певних дій органом державної реєстрації прав за умови видачі компетентним судом виконавчого документу.
Разом з тим, згідно ст. 55 Закону України “Про Третейські суди”, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, у тому числі якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною компетентним судом.
Згідно ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Суд вважає, що під цим поняттям законодавець мав на увазі, що угода повинна бути укладені між всіма, без винятку сторонами, чиїх прав та інтересів стосується питання, що нею вирішується.
Третейська угода про передачу справи, яка була вирішена рішенням Третейського суду від 14 травня 2007 року, була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Разом з тим, згідно ст. 13 Конституції України, земля, що перебуває в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади й органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування", первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно ст. 10 зазначеного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади й здійснюють від їхнього імені й в їхніх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України й іншими законами.
В даному випадку, рішенням Третейського суду за ОСОБА_1було визнано право власності на гараж, розташований на землях, власником яких є Лівадійська селищна Рада.
Державний акт на право власності на земельну ділянку або рішення про передачу її в оренду, сторонам спору не видавалися, а власник земельної ділянки - Лівадійська селищна Рада - не була притягнута до розгляду справи у якості відповідача.
Таким чином, рішення Третейського суду не відповідає вимогам ст.. 51 Закону України “Про Третейські суди”.
Крім того, в матеріалах справи Третейського суду є рішення виконкому Лівадійської селищної Ради від 28 жовтня 1993 року, згідно якому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було дозволено будівництво гаражів, та яке було єдиною підставою, згідно рішення суду, для визнання за ОСОБА_1право власності на збудований гараж.
Разом з тим, Третейським судом не було прийнято до уваги, що цим рішенням виконком зобов'язав забудовників розробити проектно - смітну документацію та узгодити її у встановленому порядку. Цей пункт рішення забудовниками виконаний не був, проектно - смітна документація не розроблена, а тому збудований ними гараж є самовільною будовою, яка не здана в експлуатацію у встановленому законом порядку , а тому при відсутності правовстановлюючого документу на землю, згідно чинному цивільному законодавству, на неї не може бути визнано право власності судом.
Таким чином, суд вважає, що при визнанні за ОСОБА_1 права власності на гараж, рішенням Третейського суду були вирішені питання, які виходять за рамки укладеної між сторонами третейської угоди, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого документу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про Третейські суди », ст..210 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа за рішенням Третейського суду від 14 травня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання угоди та визнання права власності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяті днів після її винесення.
Суддя: