Справа № 2-4989/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

(заочне)

12 листопада 2010 року Франківський районний суд м. Львова  в  складі :

головуючого   -   судді -                   Гінди О.М.

при  секретарі  -                               Дробот Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій» про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальної та моральної шкоди, компенсації за невиплачені кошти та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и  в :

          в судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та уточнення до них, пояснила, що 08 серпня 2006 року була переведена з ВАТ «Львівський завод гідромеханічних передач» до ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій» на посаду провідного економіста , згідно наказу № 93 від 08.08.2006 року. 03 серпня 2009 року  була звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпПУ за згодою сторін. Однак, при звільнені з нею не було проведено повний розрахунок, станом на 01.09.2010 року заборгованість  по заробітній платі становить 5993, 12 грн., окрім цього просить стягнути 671, 23 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати, 8 466, 15 грн. середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та моральну шкоду, яку оцінює у 1000 грн., оскільки мала нервові стреси, хворіла, підвищився тиск, а також просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 3 000 грн.

            Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

            Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. На підставі ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

     Судом встановлено, що 08 серпня 2006 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного економіста, згідно наказу № 93, виданого ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій».

           Згідно наказу № 65 від 03 серпня 2009 року  позивач була звільнена на підставі п.1 ст. 36 КЗпПУ за згодою сторін.

           Відповідно до звіту про виплату заробітної плати за 01.09.08 р.- 30.11.09 р. сума коштів належних до виплати позивачу становить 5993, 12 грн.

              Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться у день звільнення.

             З наведеного, суд вважає, що з відповідача слід стягнути 5993 грн. 12 коп. невиплаченої заробітної плати при звільненні з роботи.

           Згідно ст. 117 ч.1 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Як встановлено в судовому засіданні, позивачу з вини відповідача не виплачено заробітну плату та розрахункові при звільненні, а тому з ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій» слід стягнути 8 466 грн. 15 коп. середнього заробітку (9 місяців х 940 грн. 66 коп.).

           Також, стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 671 грн. 23 коп., відповідно до ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати».

           Не виплата заробітної плати позивачу, спричинила зміну звичного способу життя ОСОБА_1, обмежило її засоби існування, що згідно із ст. 237-1 КЗпПУ, п. п.3,13 постанови ПВСУ № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є підставою для присудження моральної шкоди. Водночас, суд вважає, що сумою, здатною в даному випадку компенсувати моральні страждання ОСОБА_1 враховуючи їх тривалість та глибину, є 500 грн., яку слід стягнути з відповідача.

             Щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3 000 грн. витрат на правову допомогу, то такі підлягають до часткового задоволення.  

             Відповідно до ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку встановленому законом.

            На підставі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

              Матеріалами справи встановлено, що між позивачкою та фізичною особою – підприємцем в особі ОСОБА_2 03 серпня 2010 року було укладено договір № 29 про надання  правових послуг.

              Згідно умов договору позивач оплатила за надання їй правової допомоги 3 тис. грн. На підтвердження оплати у матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 09 від 04.08.2010 року про сплату позивачем 3 000 грн., а також наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

             Ст. 84 ЦПК України передбачає, що витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

            На виконання п-2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України КМУ прийняв Постанову від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

              Згідно вищезазначеної постанови граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, якщо компенсація сплачується іншою стороною, - не може перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

             Підготовка до виготовлення позовної заяви, вивчення законодавства в цілому охопило 3 год.

            З вищенаведеного, враховуючи складність справи, вважаю, що сума компенсаційних витрат 3 тис. грн. за надання правової допомоги не співрозмірна із ціною позову та позов в цій частині підлягає до задоволення частково – на суму 355, 20 грн.

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-225, 367 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд, -

в  и  р  і   ш   и   в   :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій» на користь ОСОБА_1 5 993 грн. 12 коп. заборгованість по заробітній платі, 671 грн. 23 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, 355 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу, 500 грн. моральної шкоди, 8466 грн. 15 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього 15 985 грн. 57 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п’ять гривень 57 коп.).

 Допустити негайне виконання рішення суду у межах заробітної плати за один місяць в сумі 1063 грн. 80 коп.( одна тисяча шістдесят три грн. 80 коп.).

Стягнути з ТзОВ «Львівський завод гідромеханічних передач та трансмісій» на користь держави 159 грн. 86 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду судової справи на рахунок ДП «Судовий інформаційний центр» .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Франківського районного суду м. Львова протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

                     Суддя                                                                                        Гінда О.М.