справа 2а-2342/10

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

 06 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси в складі головуючого - судді Турецького _О.С., з участю секретаря Курченко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Адміністративний позов про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, -

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивач звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю.

В позовній заяві вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом IІ (другої) групи із захворінням пов’язаним з Чорнобильською катастрофою та встановлена 1 (перша) категорія громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, а також одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Позивач зазначив, що 30.11.2009 року він звернувся із заявами до ДПСП ООР з проханням провести перерахунок та виплатити йому не доплачені грошові суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2009 роки та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю. Листами від 04.12.2009р. та від 31.12.2008. Відповідач повідомив позивача про відмову в перерахунку вищезазначених доплат, з посиланням на те, що всі виплати йому проводилися відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказував позивач, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплат, отже, з 2004 року йому повинна була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення у таких розмірах: 2004р.- (300x5) = 1500 грн.; 2005р.-(332х5)=1660грн.; 2006р.-(366x5)= 1830грн.; 2007р.-(415,11x5) = 2075,55 грн.; 2008р.- (544х5)=2720 грн.; 2009 р.-(573х5)=2865 грн., разом -=12650,55 грн.

Позивач прохав визнати неправомірною відмову відповідача, та зобов’язати його провести перерахунок і виплатити щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2009 роки відповідно до Закону.

Крім цього позивач вказав, що у 2009 році йому було встановлено 1 (першу) категорію громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та виплачено одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 248,4 грн. Разом з цим відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.48) він вважає, що має право на одержання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат (198х45=22410 грн.)

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його в повному обсязі.  

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС НОМЕР_1 від 28.04.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2004 - 2005 року, суд вважає їх такими що підлягають до задоволення, з таких підстав:  

Положення ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набрали законної сили 20.06.1996 року та протягом 2004 -2005 років не змінювалися, а тому відповідач, на протязі вказаного часу, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, повинен був діяти у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто нараховувати і проводити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення в 2006 році, суд вважає їх такими що не підлягають до задоволення, з таких підстав:  

Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», дія ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена. Положення зазначеного закону неконституційними не визнавалися та діяли відповідно протягом 2006 року. Таким чином, відповідно до вищезазначених Закону, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, передбаченому ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплати щорічної допомоги на оздоровлення в 2006 році.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році, суд вважає їх такими що підлягають до задоволення, з таких підстав:  

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, шт. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що відповідає п'яти мінімальним заробітним платам.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в 2008-2009 роках, суд вважає їх такими, що підлягають до задоволення, з таких підстав:  

Статтями 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», передбачено, що Кабінету Міністрів України у 2008-2009 роках надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року 10-рп/2008 окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, зокрема, зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими передбачалося наділити  Кабінет Міністрів України правом встановлювати порядок та розміри щорічної допомоги на оздоровлення. На думку Конституційного суду закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  

Також відповідачем не прийнято до уваги, що згідно ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» „Дія положень цього Закону  не  може  призупинятися   іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону”. (Закон доповнено статтею 71 згідно із Законом №231-V від 05.10.2006р.), а згідно п.2 Прикінцевих положень „забезпечити проведення  перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону”.  

Таким чином, дія статті 48 в редакції Закону N107-VI від 28.12.2007 року була поновлена, і зазначена стаття Закону діє до цього часу.  

Протягом судового розгляду Позивачем надано довідку, яка свідчить про порушення з боку відповідача норм закону щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році.  

Крім того, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат (інвалідам II групи) (частина перша статті 48 у редакції  Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР).

Позивачу встановлено 1 (першу) категорію громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у квітні 2009 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 06.04.2009р. Серія 2-18ОД №014322 та Посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  від 28.04.2009р. Серія А №104974  (вкладка №649559).

Тому відповідач не мав правових підстав призначати одноразову компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю в іншому розмірі, ніж передбачено статтею 48 Закону.  

Беручи до уваги викладене вище, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2004-2005 року та в період часу із 09.07.2007 року, підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанов Кабінету Міністрів України №.№ 836 від 26.07.1996 року, 562 від 12.07.2005 року та 211 від 18.03.2009 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус осіб, що постраждали в наслідок чорнобильської катастрофи не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Органом соціального захисту населення за місцем проживання позивача є Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Виходячи  із  системного   аналізу  приписів  Конституції  України   та  наведених нормативно-правових   актів,   суд   вважає   безпідставними   посилання   відповідача   на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Про порушення своїх прав позивач дізнався лише в грудні 2009 року, після отримання відповіді від відповідача і звернувся за їх захистом до суду. Тотожній цьому адміністративний позовов Позивачем подано у лютому 2010р та залишено без розгляду 10.06.2010р.. Тотожній цьому цивільний позов подано у червні 2010 року та відповідно до рішення Конституційного суду від 09.09.2010р. залишено без розгляду 30.09.2010р.  

Таким чином Позивач звернувся до суду фактично в межах строків передбачених ст. 99 КАС України та ст.257 ЦК України, а тому суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:  

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Адміністративний позов про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради неправомірними.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2010 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із врахуванням тих виплат які були проведені.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із врахуванням тих виплат які були проведені.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів, з дня її проголошення, або з дня отримання копії рішення суду, для осіб, які не були присутні при його проголошенні.

  Суддя        Турецький О.С  .