Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Справа № 20/99
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.О.Івакіної,
судді А.І.Бухана,
судді О.В Ільїна
при секретарі –Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_2
1-го відповідача - не з’явився
2-го відповідача –Шармай В.В.
3-го відповідача –не з’явився
розглянувши апеляційні скарги позивача (3816 П/1 ) та другого відповідача (3955 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 30 вересня 2010 року по справі № 20/99
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1.Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»
2. Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»
3. Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»
про стягнення 17791,63 гривень
встановила:
12 липня 2010 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів про стягнення 17791,34 гривень, в тому числі 15131,41 гривень основної заборгованості, 1997,35 гривень інфляційних, 662,87 гривень -3%річних, понесених судових витрат по оплаті державного мита у сумі 177,92 гривень, витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236 гривень, витрат на правову допомогу в сумі 1000 гривень та оплату нотаріальних дій в сумі 180 гривень.
Господарський суд Полтавської області (суддя Киричук О.А.) своїм рішенням від 30 вересня 2010 року позов задовольнив частково, стягнув з третього відповідача на користь позивача 15131,41 гривень основного боргу, 151,31 гривень витрат по сплаті державного мита, 200,71 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження по справі припинив.
27 жовтня 2010 року позивач через господарський суд Полтавської області звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційної скаргою на це рішення, в якій просить його змінити і задовольнити його вимоги в частині стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в сумі 1000 гривень та витрат на нотаріальні послуги .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 листопада 2010 року вона була прийнята до провадження, та призначена до розгляду на 14 грудня 2010 року.
Разом з тим 2 листопада 2010 року другий відповідач через господарський суд Полтавської області звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на це ж рішення, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2010 року вона була прийнята до провадження, її розгляд був об’єднаний з розглядом апеляційної скарги позивача
У призначене на 14 грудня 2010 року з’явились представник позивача та другого відповідача, які підтримали наведені у своїх апеляційних скаргах доводи. Представники першого та третього відповідачів не з’явились, хоча про дату, час, та місце розгляду справи, останні були повідомлені у встановленому законом порядку.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заслухавши представників відділу та другого відповідача по справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення обох апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 27 березня 2008 року між ВАТ «Укртранснафта»в особі госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист» філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ВАТ «Укртранснафта» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Сидоренко В.П. були укладені договори на виконання проектних (підрядних) робіт №77.08.03.27.-1, №77.08.03.27.-2, №77.08.03.27.-3, №77.08.03.27.-4 на загальну суму 37828,53 гривень.
Відповідно до пунктів 2.1 умов цих договорів початок виконання робіт передбачено після оплати 60% від суми договору. ВАТ "Укртранснафта" свої грошові зобов'язання виконало частково в сумі 22697,12 грн. Відповідно до підпункту п. «б»цього ж пункту.2.1 виконання робіт в повному обсязі проводяться протягом 45 днів та 100-відсоткової оплати.
Згідно до умов договорів позивачем були виконані роботи, що підтверджено актом прийому-передачі виконаних робіт від 23 січня 2009 року. В зв’язку з цим в той же день позивач надав рахунок № 77.09.01 для оплати вартості виконаних робіт. ВАТ «Укртранснафта»свої зобов'язання щодо оплати робіт в повному обсягу не виконало. Заборгованість відповідачів перед позивачем склала 15131,41 гривень, що підтверджується актом звірки розрахунків №523 станом на 01.листопада 2009року. Позивач листами від 29.листопада 2009року, 15 січня 2010року, 07 березня 2010 року звертався до відповідачів вимогами про погашення заборгованості, які ними були залишені без задоволення.
За таких обставин господарський суд області, виходячи із статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, і враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, визнав вимогу позивача про стягнення з ВАТ "Укртранснафта " 15131,41 гривень обґрунтованою та її задовольнив. Разом з тим згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором і законом. Оскільки відповідачу позивачем нараховані 1997,35 грн. інфляційні та 662,87 грн. 3% річних, вони також стягнуті судом на користь позивача.
Суд також врахував, що представник позивача в судовому засіданні 30вересня 2010року відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних. Згідно п.4 ст.80 ГПК України відмова в частині стягнення інфляційних та 3% річних прийнята судом та провадження цій частині підлягає припиненню.
Згідно із ст.1 та ч. І ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також у випадках, передбачених законодавчими акт; України, - фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. За таких обставин, оскільки позов подано до структурних підрозділів - госпрозрахункового підрозділу "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" відкрий акціонерного товариства "Укртранснафта" та Філії "Придніпровські магістрам нафтопроводи" відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", які не є юридичними особами, провадження в частині вимог до зазначених відповідачів відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України судом припинено.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимоги про покладення на відповідачів витрат на правову допомогу у сумі 1000,00 гривень та витрат на нотаріальні дії у сумі 180,00 гривень, господарський суд зазначив, що згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними документами.
Відповідно до ч. З ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Хоча позивачем на підтвердження надання йому правової допомоги надано акт виконання робіт від 08.07.10р. відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання по підготовці позовної заяви, поданню її до суду та квитанцію №57 від 08.07.10р. відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив 1000,00 грн. правової допомоги, вони не являються підтвердженням надання таких послуг саме адвокатом. Позивачем також надано суду довідка №1669 на підтвердження витрат на вчинення нотаріальних дій. При цьому, належних доказів, які б свідчили, що послуги нотаріуса пов’язані з розглядом даної справи, позивачем не надано.
Тому суд правомірно дійшов висновку, що ці вимоги позивача про оплату правової допомоги та нотаріальних дій задоволенню не підлягають.
Розглядаючи апеляційну скаргу позивача, колегія суддів виходить з того, що наведені в ній доводи не відповідають нормам чинного законодавства та існуючій судовій практиці застосування положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України. Встановлюючи конкретний перелік витрат, які відносяться до судових, ця стаття носить імперативний характер та не передбачає довільного і розширеного її тлумачення (Пункт 10 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України N 01-8/973 від 14 грудня 2007року «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пункт.5 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України N 01-8/1270 від 14 липня 2004 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України). Залучений позивачем до участі у справі у якості свого представника громадянин ОСОБА_2 дійсно не являється адвокатом (що останній підтвердив у судовому засіданні), тому понесені позивачем витрати на оплату його послуг можуть бути стягнуті в судовому порядку лише після належного правового обґрунтування позивачем своєї відповідної вимоги до належного відповідача.
Також необґрунтованими та такими, що можуть бути підставами для скасування прийнятого по справі судового рішення, являються наведені в апеляційній скарзі ВАТ «Укртранснафта в особі її філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»стосовно того, що вказані вище договори №77.08.03.27.-1, №77.08.03.27.-2, №77.08.03.27.-3, №77.08.03.27.-4 були укладені начальником з виробничо-технічних питань госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»ОСОБА_3. з перевищенням повноважень. Як свідчать матеріали справи, укладаючи вказані вище договори, ця посадова особа діяла від імені ВАТ»Укртранснафта»на підставі виданої товариством довіреності №4283 від 26 грудня 2007 року, в якій передбачено, що ОСОБА_3. для вирішення виробничо-технічних питань діяльності цього підрозділу може укладати вказані у довіреності договори та вчиняти інші правочини. Відповідач ні під час вирішення справи господарським судом області, ні у ході розгляду його апеляційної скарги не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3. діяв з перевищенням своїх повноважень та поза меж затверджених філією кошторисів витрат та без письмового погодження з довірителем, який видав цю довіреність. Також відсутні докази того, що ця довіреність у встановленому порядку була визнана недійсною.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятого по справі судового рішення
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційні скарги позивача та другого відповідача залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 30 вересня 2010 року по справі № 20/99 залишити без змін
Головуючий суддя Івакіна В.О.
суддя Бухан А.І.
суддя Ільїн О.В.
Постанова підписана 20 грудня 2010 року.