ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р.                                                           Справа № 18/88-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

1-го відповідача –не з’явився,  

2-го відповідача –Казак М.В. за довіреністю б/н від 16.08.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. №3884С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.10 р. по справі №18/88-10

за позовом ОСОБА_1, м. Суми

до 1. ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

    2. АТЗТ «Пусконаладка», м. Суми

про зобов’язання вчинити певні дії

встановила:

28.07.2010 р. ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»та акціонерного товариства закритого типу «Пусконаладка»про зобов’язання до вчинення певних дій. В своєму позові ОСОБА_1. просив суд  зобов’язати першого відповідача внести зміни до реєстру акціонерів відповідно до визнання АТЗТ «Пусконаладка»власником акцій; зобов’язати другого відповідача прийняти акції у власність для їх наступної передачі (продажу) акціонерам товариства, які бажають їх придбати, відповідно до діючого законодавства; стягнути з відповідачів 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої вимоги позивач мотивує невиконанням відповідачами рішення Зарічного районного суду м. Суми  від 28 березня 2007 р. по справі №2-1556/2004, що, на його думку, тягне за собою необхідність примусити їх до вчинення зазначених в резолютивній частині рішення дій.

Другий відповідач –АТЗТ «Пусконаладка»просив суд застосувати пропущений строк позовної давності і в позові відмовити.

Позиція першого відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»місцевим господарським судом не досліджувалася. Письмовий відзив цієї сторони в справі відсутній.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2010 р. по справі № 18/88-10 (суддя Заєць С.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на ч.5 ст. 124 Конституції України і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом примушення відповідачів до здійснення зазначених у рішенні Зарічного районного суду м. Суми  від 28 березня 2007 р. по справі №2-1556/2004 дій.

Так, суд першої інстанції встановив, що на користь позивача винесене зазначене рішення, яке набрало законної сили, однак не було виконане відповідачами в добровільному порядку, внаслідок чого визнав за можливе зобов’язати відповідачів виконати дії, зазначені в рішенні суду.

АТЗТ «Пусконаладка»із рішенням місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010 р. по справі № 18/88-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог щодо зобов’язання ПАТ КБ «Приватбанк»внести зміни в реєстр акціонерів АТЗТ «Пусконаладка»відмовити; в частині вимог щодо зобов’язання АТЗТ «Пусконаладка»прийняти акції у власність для наступної передачі їх акціонерам товариства, які бажають їх придбати –припинити провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. апеляційну скаргу АТЗТ «Пусконаладка»було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 13.12.2010 р.

Представником позивача подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від 10.12.2010 р., в якому зазначено про відповідність винесеного місцевим господарським судом рішення положенням законодавства, також у відзиві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

          ПАТ КБ «Приватбанк»відзиву не подавав і до суду не з’явився.

Колегія суддів, приймаючи до уваги небажання сторін скористатися наданим їм процесуальним правом участі в судовому засіданні, враховуючи належне повідомлення учасників спору про час та місце розгляду справи, вважає за можливим вирішення спору без участі зазначених представників.   

Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника другого відповідача, переглянувши справу в порядку ч.1 ст. 101 ГПК України,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010 р. підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішення спору і кваліфікація правовідносин по справі здійснені колегією суддів з додержанням  принципу змагальності, передбаченим ст. 4-3, 33, ч.2 ст. 82 ГПК України, зокрема, на підставі і в обсязі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду України від 28 березня 2007 року залишено в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 року по справі № 2-1556/2004 рік, відповідно до якого: позовні вимоги ОСОБА_1 та інших осіб задоволено; визнано частково недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів №№ 3, 4 від 10 грудня 2003 року, №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 12 грудня 2003 року, №№ 13, 13-1, 14, 14-1, 15, 15-1, 16, 16-1 від 13 грудня 2003 року, №№ 17, 18, 19, 20 від 15 грудня 2003 року, №№ 25, 26, 27 від 16 грудня 2003 року, №№ 21, 28, 29,30, 31, 32 від 17 грудня 2003 року, №№ 22, 23, 24, 40 від 19 грудня 2003 року, №№ 41, 42, 47 від 20 грудня 2003 року, №№ 44, 45, 46, 48/1 від 22 грудня 2003 року, № 48/2 від 23 грудня 2003 року, № 49 від 25 грудня 2003 року в частинах визначення ТОВ «Енергосервісне підприємство «Преобразователь»покупцем акцій АТЗТ «Пусконаладка»; визнано АТЗТ «Пусконаладка»покупцем акцій по договорам купівлі-продажу цінних паперів №№ 3, 4 від 10 грудня 2003 року, №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 12 грудня 2003 року, №№ 13, 13-1, 14, 14-1, 15, 15-1, 16, 16-1 від 13 грудня 2003 року, №№ 17, 18, 19, 20 від 15 грудня 2003 року, №№ 25, 26, 27 від 16 грудня 2003 року, №№ 21, 28, 29, 30, 31, 32 від 17 грудня 2003року, №№ 22, 23, 24, 40 від 19 грудня 2003року, №№ 41, 42, 47 від 20 грудня 2003 року, №№ 44, 45, 46, 48/1 від 22 грудня 2003 року, № 48/2 від 23 грудня 2003 року, № 49 від 25 грудня 2003 року з переводом всіх прав та зобов'язань покупця по цим договорам на АТЗТ «Пусконаладка»; зобов'язано АТЗТ «Пусконаладка»прийняти акції у власність для їх наступної передачі (продажу) акціонерам товариства, які бажають їх придбати, відповідно до діючого законодавства; визнано недійсними індосаменти (передавальні розпорядження) в частині визначення ТОВ «Енергосервісне підприємство «Преобразователь»власником акцій та визначено новим власником акцій АТЗТ «Пусконаладка»; визнано недійсними зміни в реєстрі акціонерів, що внесені при реєстрації наслідків оскаржуваних договорів; зобов'язано ЗАТ «Ренд»внести зміни до реєстру акціонерів відповідно до визнання АТЗТ «Пусконаладка»власником акцій; стягнуто з АТЗТ «Пусконаладка»на користь ТОВ «Енергосервісне підприємство «Преобразователь»витрати на сплату акціонерам-продавцям передбачені договорами суми в розмірі 31970 грн. 00 коп.

Листами від 18.05.2007 р., 25.05.2007 р., 04.06.2007 р. ПАТ КБ «Приватбанк»відмовив Мазуру Й.Ц. у здійсненні визначених у рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 р. по справі № 2-1556/2004 дій, посилаючись на невизначеність цього рішення –відсутність даних про акції, які є обов’язковими відповідно до Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. №1000.  

Матеріали справи не містять даних щодо звернення ОСОБА_1 до АТЗТ «Пусконаладка»з вимогами про здійснення визначених дій на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 р. по справі № 2-1556/2004.

Аналогічно матеріали справи не містять жодних даних щодо направлення рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 р. по справі № 2-1556/2004 р. на виконання; подання Мазуром Й.Ц. заяви про порушення виконавчого провадження; порушення виконавчого провадження за зазначеним вище рішенням, тощо.

Крім того, матеріали справи не містять даних про використання позивачем Мазуром Й.Ц. свого права на звернення до суду із заявою про визначення порядку виконання рішення в порядку ст. 217 ЦПК України або із заявою про роз’яснення рішення в порядку ст. 221 ЦПК України.  

Крім того, представник АТЗТ «Пусконаладка»на запитання колегії суддів пояснив, що виконавчого провадження не проводилося, будь-яких вимог ДВС до їх підприємства не було.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання, колегія суддів опирається на таке.

Колегія суддів вважає, що винесення рішення суду про застосування такого способу захисту порушеного права, як примусове виконання обов’язку в натурі (п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України) можливе виключно з посиланням на правову підставу виникнення договірного або позадоговірного зобов’язання.

Таких підстав ані позивач у своєму позові, ані місцевий господарський суд не наводять.

Посилання місцевого господарського суду на ч. 5 ст. 124 Конституції України не свідчить про підстави виникнення зобов’язання щодо вчинення певних дій, оскільки конституційна норма є приписом про обов’язковість рішення суду, якому кореспондують норми про можливість його примусового виконання, але в жодному разі ця норма не надає права звернення з позовом про примушення до виконання вже встановленого судом обов’язку.

Аналіз позову свідчить про те, що фактично він представляє собою вимогу про примушення відповідачів до виконання дій, зазначених в резолютивній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 р. по справі № 2-1556/2004 р.

Ця вимога заявлена без посилання на неможливість виконання рішення суду в порядку, визначеному законодавством України, в тому числі Законом України «Про виконавче провадження», в силу чого є безпідставною.

Так, відповідно до положень ч.2 ст. 368 ЦПК України, ст. 115 ГПК України, рішення суду, як загального, так і господарського, підлягає примусовому виконанню і виконується в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Саме звернення рішення суду до примусового виконання є визначеним законом засобом забезпечення його виконання.

Доказів спрямування рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2004 р. по справі № 2-1556/2004 р. до виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» позивач не надав.

За таких умов колегія суддів вважає, що оскаржене рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010 р. підлягає скасуванню. Також колегія суддів зазначає, що позов ОСОБА_1 про примушення до виконання рішення суду є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Оцінюючи вимогу апеляційної скарги АТЗТ «Пусконаладка»про припинення провадження в частині вимог позивача щодо зобов’язання АТЗТ «Пусконаладка»прийняти акції у власність для наступної передачі їх акціонерам товариства, які бажають їх придбати, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки не погоджується з твердженням про відсутність предмету спору.

Так, предметом позову є правова вимога, звернена позивачем к відповідачам через суд. Слід зазначити, що вимоги позивача не задоволені в добровільному порядку відповідачами, а також не були до винесення даної постанови вирішені будь-якою судовою інстанцією. Аргументація апеляційної скарги щодо неможливості ревізії Ухвали ВСУ по даній справі, на думку колегії суддів, свідчать саме про безпідставність позовних вимог, а не про відсутність предмету спору.     

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, п.2 ч.1 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу АТЗТ «Пусконаладка», м. Суми задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.10.10 р. по справі №18/88-10.

          В задоволенні позову ОСОБА_1, м. Суми до ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ та АТЗТ «Пусконаладка», м. Суми про зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

                    Стягнути з ОСОБА_1, м. Суми (АДРЕСА_1) на користь АТЗТ «Пусконаладка», м. Суми (40024, м. Суми, вул. Харківська, 4А, код 13995697) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.

          Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                               О.В. Шевель

                              суддя                                                        В.В. Афанасьєв

                  суддя                                                      М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 15 грудня 2010 р.