Справа № 2-4637/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  13.12.2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:  

    Головуючого – судді Нікітіної С.Й.  

  При секретарі – Виноградовій І.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом Одеського заводу будівельних матеріалів МО України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку заводу без надання іншого житла,  

  ВСТАНОВИВ:  

    В суд з позовом звернувся Одеський завод будівельних матеріалів МО України і, після уточнення вимог, просить виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати №108 у сімейному гуртожитку заводу за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житла.  

  При цьому позивач мотивує свої вимоги тим, що вказну кімнату ОСОБА_1 отримав відповідно до договору від 06.12.1991 року між заводом і КП «Віт-Окс» під час його роботи на в КП «Віт-Окс». ОСОБА_1 вселився в дану кімнату на підставі посвідчення, яке видано на підставі вказного договору, відповідно до положень якого – робітники КП на період їх роботи в цьому КП користуються профспілковими правами заводу, в тому числі правом проживання в гуртожитку заводу.  

  Позивач вважає, що на цих підставах ОСОБА_1 та проживаючу з ним доньку – ОСОБА_2 можна вважати тимчасовими мешканцями і, у зв’язку з звільненям ОСОБА_1 з роботи в КП «Віт-Окс», вони підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого житла.  

  Ці вимоги позивача підтримані в судовому засіданні його представником по довіреності – Слободенюк В.С.  

Представник відповідачів по довіреності – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заводу не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.  

При цьому він пояснив, що право на проживання у вказаному гуртожитку ОСОБА_1 набув на підставі посвідчення №НОМЕР_1 на право заняття жилої площі в сімейному гуртожитку від 01.07.1996 року, виданого виконкомом ОМР, за яким ОСОБА_1 була надана для проживання кімната №108. В цьому посвідченні зазначається, що воно видане на підставі рішення виконкому міської ради від 03.04.1996 року. Тому, твердження позивача про отримання кімнати ОСОБА_1 на підставі договору є хибним.  

В зв’язку з цим, даний спіро підлягає вирішенню на підставі норм ЖК України. Відповідно до ст. 132 ЖК України без надання іншого житлового приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як особи, перелічені в ст. 125 ЖК Україні, можуть бути виселені з наданням іншого жилого приміщення.  

ОСОБА_1 припинив працювати в КП «Віт-Окс» у зв’язку з припиненням діяльності самого підприємства і відповідні дії у зв’язку зі звільненням підприємством з ОСОБА_1 проведені не були. Отже, підстави для застосування положень ст. 132 ЖК України щодо виселення працівника без надання іншого житла, на думку представника відповідача, у позивача відсутні.    

  Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обгрунтованим, доказаним і таким, який підлягає задоволенню.  

При цьому суд виходить з таких обставин.  

ОСОБА_1 та його донька - ОСОБА_2 мешкають в кімнаті №108 у сімейному гуртожитку Одеського заводу будівельних матеріалів МО України, за адресою: АДРЕСА_1.  

Право на проживання у вказаному гуртожитку ОСОБА_1 набув на підставі посвідчення №НОМЕР_1 на право заняття жилої площі в сімейному гуртожитку від 01.07.1996 року, виданого виконкомом ОМР, за яким ОСОБА_1 була надана для проживання кімната №108. В цьому посвідченні зазначається, що воно видане на підставі рішення виконкому міської ради від 03.04.1996 року.  

Ці факти встановлені в судовому засіданні та підтверджені матеріалами справи.  

З проаналізованих судом матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був звільнений з КП «Віт-Окс» за власним бажанням без поважних причин, звільнений за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину.  

Однак, з тексту посвідчення № НОМЕР_1, виданого на ім’я ОСОБА_1, відповідно до якого останній отримав право на проживання у вказаному гуртожитку, вбачається, що житлова площа надається ОСОБА_1І на період роботи на посаді зварювальника.  

Таке формулювання щодо терміну отримання житлової площі дає суду підстави вважати трудовий договір ОСОБА_1 з КП «Віт-Окс» строковим. Інших даних щодо строку трудовго договору і підставахї його розірвання суду стороною відповідача не надано.  

За таких обставин, суд робить висновок про правомірність вимог Одеського заводу будівельних матеріалів МО України, так як відповідно до ст. 132 ЖК України без надання іншого житлового приміщення можуть бути виселені, зокрема, особи, які працюють за строковим трудовим договором та члени їх сімей.    

На підставі викладеного і керуючись ст. 132 ЖК України, ст. ст. 213-215  ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

    Позовні вимоги Одеського заводу будівельних матеріалів МО України задовольнити.  

  Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати №108 у сімейному гуртожитку Одеського заводу будівельних матеріалів МО України за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житла.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк, з дня виготовлення його вмотивованої частини.  

        СУДДЯ: