КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Юзюка О.М.,
суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,
при секретарі: Щербань А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5411 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 вересня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про передачу в заклад та звернення стягнення на майно.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про передачу в заклад та звернення стягнення на майно, вказане в договорах застави №253544/1 та №253544/2 від 02 жовтня 2008 року. В обґрунтування позову зазначав, що згідно кредитного договору надав відповідачу кредит у розмірі 31000 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.09.2009 року. Позичальник зобов’язувався здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування щомісячно відповідно додатку №1 до договору. Однак, зобов’язання він не виконав, сума боргу склала 19438,79 грн., з яких: 18127,66 заборгованість за кредитом, 147,38 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. штраф (фінансова частина) та 913,75 штраф (процентна ставка). На забезпечення виконання договору між банком та відповідачем були укладені договори застави, згідно яких заставою забезпечувалось виконання зобов’язань відповідача, що випливають з кредитного договору. З причин невиконання зобов’язань позивач просив передати йому в заклад шляхом вилучення у відповідача заставлене згідно договорів застави майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на вказане майно шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання позивачем договору купівлі-продажу.
Рішенням Теофіпольського районного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено.
Передано в заклад публічного акціонерного товариства комерційний банк„ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 заставлене згідно договору застави майна №253544/1 додатку №1 та договору застави товару в обороті
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Бурлак Г.І. Справа № 22ц-5411
Доповідач – Юзюк О.М. Категорія № 27
№253544/2 додатку №1 від 02 жовтня 2008 року. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 19438,79 грн. звернуто стягнення на майно, яке вказане в договорі застави майна №253544/1 додатку №1 та в договорі застави товару в обороті №253544/2 додатку №1 від 02.10.2008 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем від імені заставодавця договору купівлі-продажу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” 344,39 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням, вважає його незаконним через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки нікчемного правочину до кредитного договору.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не виконано умови кредитного договору який був забезпечений заставою, внаслідок чого суд ухвалив звернути стягнення на заставлене майно шляхом передачі предмета застави у заклад позивача.
Висновки місцевого суду ґрунтуються на повно, всебічно і об’єктивно досліджених доказах, відповідають закону.
Посилання апелянта у скарзі на не підписання ним усіх аркушів договору кредиту а підписання лише останнього його аркуша як на підставу для відмови в позові, не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що наявний у справі кредитний договір не є цілісним документом, крім того, із ксерокопій зазначеного договору видно, що його п. п. 6.6, яким передбачені штрафи за невиконання зобов’язання, знаходиться на аркуші підписаному відповідачем.
Згідно положень ст. 31 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” після розподілу доходів від продажу предмета обтяження решта доходів від продажу повертається боржнику.
Апеляційна скарга мотивів для скасування рішення не містить.
Однак присуджуючи з відповідача судові витрати, суд допустив помилку, оскільки витрати на ІТЗ сплачуються в розмірі 120 грн., які і підлягають стягненню, проте позивачем при зверненні до суду було сплачено 250 грн. цієї суми (а. с. 1), а зайво сплачені кошти позивачем з відповідача стягнуті бути не можуть (194,39 + 120 = 314,39).
Тому у цій частині рішення необхідно змінити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 20 вересня 2010 року змінити в частині стягнення судових витрат, та зменшити стягнення цих витрат на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” з ОСОБА_1 із 344,39 грн. до 314,39 грн.
У решті вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк