КОПІЯ
№ 22ц-5363
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Юзюка О.М.,
суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,
при секретарі: Щербань А.В.,
з участю: ОСОБА_1, представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5363 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв’язок з сім’ями „Центр реабілітації бездомних (безпритульних) „Промінь надії”, про зміну формування причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Будинку тимчасового перебування громадян, які втратили зв’язок з сім’ями „Центр реабілітації бездомних (безпритульних) „Промінь надії” про зміну формування причин звільнення з роботи з п.4 ст. 40 КЗпП України на ст. 36 п.6 КЗпП України, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди в сумі 25000 грн., посилаючись на те, що звільнення її з роботи за прогул є незаконне, так як запропонована їй відповідачем робота соціального робітника протипоказана за станом здоров’я.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року відмовлено в позові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення вважає прийнятим без урахування обставин, які мають істотне значення для справи та впливають на законність та обґрунтованість рішення, також що у ньому безпідставно зазначено, що запропонована робота соціального робітника не відноситься до важкої фізичної праці, що роботодавець при переведенні і зміні істотних умов праці не врахував протипоказання до виконання фізичної праці і у нових посадових обов’язках передбачив залучення до виконання важкої фізичної праці.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Слободян В.С. Справа № 22ц-5363
Доповідач – Юзюк О.М. Категорія № 51
Ч. 1 ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В силу ст. ст. 10, 60 цього Кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо не можливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. ч. 1 і 4 ст. 32 названого Кодексу України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, допускається тільки за згодою працівника. У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 ст. 36 цього Кодексу.3
При вирішені заявленого позову місцевий суд виходив з того, що у зв’язку із звільненням з роботи-фахівця із соціальної роботи першої категорії по п. 1 ст. 40 КЗпП України з причин скорочення штату, відповідачем для позивача була запропонована інша робота в порядку виконання приписів ч. 2 ст. 40 даного Кодексу, і позивач погодилась на таку пропозицію що підтвердила у письмовій формі листом від 27.09.2009 року (а. с. 33), у зв’язку з чим 12.10.2009 року був виданий наказ №116-К про переведення ОСОБА_1 на посаду соціального робітника за її згодою.
У подальшому, не довівши у встановленому законом порядку незаконність наказу №116-К від 12.10.2009 року, у період його чинності, ОСОБА_1 пішла у відпустку з нової роботи та в подальшому почала не з’являтись на нову роботу з 12.11.2009 року по 21.12.2009 року у зв’язку з чим була звільнена по п. 4 ст. 40 КЗпП України – за прогул.
Місцевий суд правомірно відмовив у задоволені позову оскільки зміна формулювання звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 6 ст. 36 Кодексу, можлива в разі відмови працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, викликаної змінами в організації виробництва і праці.
Проте, як вже зазначалось, ОСОБА_1 погодилась на переведення в порядку ч. 2 ст. 40 , ч. 1 ст. 32 КЗпП України і юридично була переведена на таку роботу вищеназваним наказом.
Ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особою вимог. З цього видно, що суд не вправі розпочати розгляд справи з власної ініціативи, чи вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав особи.
Відмова ОСОБА_1 від підписання наказу про переведення на іншу роботу не скасовує чинність цього наказу адміністрації і тому ОСОБА_1 не звільнялась від обов’язку виходу на роботу, як не скасовує його й наявність протипоказань, на думку позивачки (інвалід ІІІ групи), по здоров’ю до роботи соціального робітника.
ОСОБА_1 не довела суду обґрунтованості своїх вимог, тому суд правомірно відмовив у позові.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять мотивів для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк