КОПІЯ
№ 22ц-2760
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Юзюка О.М.,
суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,
при секретарі: Дідик А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2760 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про визнання недійсним та розірвання кредитного договору.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №481/ПВ-06 від 01 листопада 2006 року в розмірі 932387,55 доларів США та 402334,15 грн., що еквівалентно по курсу НБУ станом на 15.10.2009 року 7859569,77 грн., з них 914641,08 доларів США та 361062,53 грн. сума кредиту, 17746,47 доларів США та 41271,62 грн. нараховані проценти за користуванням кредитом та судові витрати по справі.
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ „Український промисловий банк” в якому просив визнати недійсним та розірвати кредитний договір.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року позов ТОВ „Український промисловий банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Український промисловий банк” заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2006 року в розмірі 8023008 грн. 68 коп. та 407164 грн. 77 коп. з них: 7297006 грн. 54 коп. та 361062 грн.53 коп. сума кредиту, 726002 грн. 15 коп. та 46102 грн. 24 коп. нараховані проценти за користування кредитом, сплачене державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 грн., всього 8431993 грн. 45 коп. У зустрічному позові ОСОБА_1 до ТОВ „Український промисловий банк” про визнання недійсним та розірвання кредитного договору відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з даним рішенням не згідний, вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що даний договір є незаконним і підлягає визнанню недійсним, так як, основне зобов’язання, за яке він має нести відповідальність перед банком виражене в іноземній валюті – доларах США.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Леванчук А.О. Справа № 22ц-2760
Доповідач – Юзюк О.М. Категорія № 27
Просить скасувати рішення та прийняти нове рішення яким залишити без задоволення позовні вимоги ТОВ „Український промисловий банк”, а також задовольнити його позов.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В силу ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 01.11.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір про надання ОСОБА_1 932387,55 доларів США та 402334,15 грн. до 31.10.2011 року.
Відповідно до положень ст. 192 ЦК України законним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 вищеназваного Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Тому операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору ТОВ „Укрпромбанк” здійснював банківську діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України від 13 грудня 2001 року № 67 і мав письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями від 13 грудня 2001 року № 67-3 з додатком від 26 січня 2004 року.
Отже, він правомірно видав для позивача кредит в іноземній валюті, банківська операція не суперечить вимогам чинного законодавства, право позивача як споживача також порушено не було, він був вільний в укладені договору і визначенні його умов.
Посилання в апеляційній скарзі на настання права вимоги банку щодо повернення коштів після надіслання боржнику відповідної вимоги, не спростовує висновків місцевого суду, оскільки така вимога ним надсилалась.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять підстав для скасування рішення міськрайонного суду яке є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк