ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 листопада 2010 року справа № 2а-8394/09/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі судового засідання Шенкунісі А.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Антоненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду 02.03.2010 р., просить:
- визнати бездіяльність Новомосковського міжрайонного прокурора, яка полягає у неналежній перевірці викладених позивачкою фактів у заяві від 26.12.2008 р. –неправомірною;
- постанову Новомосковського міжрайонного прокурора від 09.04.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи - скасувати;
- постанову Новомосковського міжрайонного прокурора від 27.03.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи - скасувати;
- винести постанову, якою зобов’язати Новомосковського міжрайонного прокурора провести слідчі дії належним чином, для встановлення всіх обставин, надання конкретних відповідей на питання, встановлені в цій заяві.
25.06.2009 року відкрито провадження за даним позовом та призначено до судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.
27.04.2010 року справу було прийнято до провадження суддею Барабаш (Бондар) М.В.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки відповідачем за заявами позивачки виконанні всі, встановленні кримінально-процесуальним законодавством, дії.
В судовому засіданні встановлено, що вимоги позивачки до Новомосковського міжрайонного прокурора виникли у зв’язку з вчиненням, на думку позивачки, злочинних дій особами, які незаконно виселили з займаної квартири родину позивачки та вселили інших осіб, незаконно змінили замки, незаконно оволоділи документами та майном позивачки та неналежним проведенням слідчих дій та дій щодо перевірки законності проведення слідчих дій, за заявами позивачки.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Як зазначено в ст.4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Отже, дані правовідносини є кримінально-правовими, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України.
За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 165 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії - закрити.
Роз’яснити позивачу, що розгляд справи даної категорії підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.
Суддя М.В. Бондар