ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року справа № 2-а-1732/08/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Шенкунісі А.О.,
за участю:
прокурора Мащук С.А.,
представників позивача Мазур-Каскевича В.Г., Вергун С.І.,
представника відповідача Михайлова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергозбереження, в особі територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області до міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережіпро стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергозбереження, в особі територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області (далі –позивач) з адміністративним позовом до міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережі(далі –відповідач), в якому просить стягнути з міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережів дохід державного бюджету України 179339 грн. 90 коп.
Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку ст. 60 КАС України, зазначаючи, що відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції. Згідно ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру№1789-XII від 05 листопада 1991 року, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має заборгованість, яка виникла в результаті порушення ст. 11 Закону України Про енергозбереження №74/94 від 01 липня 1994 року (далі - Закон №74/94), та положення постанови Кабінету Міністрів України Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві№699 від 02.09.1993 року (далі –Постанова №699), а саме недодержано вимог технологічної дисципліни, що привело до неекономного та неефективного використання природного газу та електричної енергії.
Прокурор та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні пояснив, що 14.12.2007 року відповідачем було проведено перевірку стану використання паливно-енергетичних ресурсів на міському комунальному підприємстві Дніпропетровські міські теплові мережіз використанням вимірюваного приладу, який не пройшов метрологічні випробування, а також додав, що в ході перевірки було перевірено котлоагрегатів, які на момент проведення перевірки не використовувались у технологічному процесі, а лише знаходились у стадії пусконалагоджувальних робіт.
Дослідивши чинне законодавство, письмові докази по справі та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач, як юридична особа –комунальне підприємство, зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.08.2002 року.
У відповідності до ст. 25 Закону №74/94 завданням контролю у сфері енергозбереження є забезпечення додержання норм законодавства про енергозбереження всіма державними органами, юридичними та фізичними особами.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000 року Питання Державної інспекції з енергозбереженняДержавна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, яка відповідно до вимог законодавства виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.
14 грудня 2007 року працівниками територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області проведено комплексну перевірку міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережіщодо стану використання паливно-енергетичних ресурсів теплопостачальними підприємствами, про що складено акт №18-5/3.1.25-146. В ході перевірки було встановлено порушення вимог технологічної дисципліни, а саме: перевитрати природного газу від використання котлоагрегатів зі зниженим КПД; перевитрати електричної енергії в електричних мережах за рахунок відхилення коефіцієнта потужності від величини нормативного значення.
На підставі акту перевірки №18-5/3.1.25-146 від 14 грудня 2007 року позивачем винесено: припис №18-5/3.1.25-176 від 14.12.2007 року про усунення встановлених порушень у сфері з енергозбереження та постанову №18-5/3.22-72 від 14.12.2007 року про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, відповідно з якою до відповідача застосовано підвищену плату за перевитрати природного газу та еклектичної енергії в загальному розмірі 179339 грн. 90 коп.
Постановою №699 передбачено, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата.
Пункт естатті 11 Закону №74/94 встановлює економічний захід щодо забезпечення енергозбереження, а саме введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Положення Постанови № 699 передбачає різний порядок накладення економічних стягнень, які залежать від ряду обставин, що спричинили перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, а саме:
-в разі перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, які викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження;
-в разі перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни.
Суд зазначає, що матеріали адміністративного прозову та пояснення представників позивача в судовому засіданні підтверджують той факт, що перевитрати природного газу міським комунальним підприємством Дніпропетровські міські теплові мережівикликані невиконанням вимог технологічної дисципліни, а саме недотримання роботи устаткування за режимними картами, незадовільний стан устаткування.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством та на підставі Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження №64 від 04.08.2000 року, винесену постанову № 18-5/3.22-72 від 14.12.2007 року про стягнення з міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережіпідвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, у сумі 179339 грн. 90 коп.
Суд не вважає обґрунтованими аргументи відповідача щодо використання під час проведення перевірки вимірюваного приладу, який не пройшов метрологічні випробування, та котлоагрегатів, які на момент проведення перевірки не використовувались у технологічному процесі, а лише знаходились у стадії пусконалагоджувальних робіт, оскільки перевірка проводилась відповідними інструментальними замірами та за участю представника відповідача, що підтверджується актом виконання інструментальних вимірювань, що підписаний представником відповідача без зазначення зауважень.
Правомірність застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів на підставі постанови № 18-5/3.22-72 від 14.12.2007 р. підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 р. по справі № 2-а-147/08 за позовом міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережідо Державної інспекції з енергозбереження, територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області про скасування постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом у їх переконливості.
Положення ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 даного Кодексу.
Вирішуючи спір, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Прокурор просить судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
За наведених обставин, клопотання прокурора щодо судових витрат не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Стягнути з міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережіна користь державного бюджету України суму заборгованості у розмірі 179339 (сто сімдесят дев’ять тисяч триста тридцять дев’ять) гривень 90 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 11 жовтня 2010 року.
Суддя М.В. Бондар