Справа № 2-14/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р АЇ Н И  

  11 листопада   2010 року             м. Донецьк  

  Київський  районний суд м. Донецька в складі:  

головуючого судді Коваленко В.В.,  

при секретарі  Бердєєві Л.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справа за  позовом ОСОБА_1 до Міської клінічної лікарні № 21 м. Донецька, третя особа: ОСОБА_2, Головне управління державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-  

  В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міської клінічної лікарні № 21 м. Донецька, третя особа: ОСОБА_2, Головне управління державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. 19.04.2005 року, приблизно о 15.00 годині, він був доставлений машиною «Швидкої допомоги » у МКЛ № 21 м. Донецька, був оглянутий черговим лікарем ОСОБА_2, який встановив діагноз – гострий апендицит. Не дивлячись на його поганий стан здоров»я, а саме: висока температура тіла, сильний біль в правій під дихальній області, нудота – ОСОБА_2 не прооперував його до того часу, поки він не сплатив 950 гривень за анестезію, медикаменти, операцію. Без надання медичної допомоги він пробув близько 4 годин, спочатку – в коридорі, потім – в палаті. Після сплати суми, яку вимагали ОСОБА_1 був прооперований. В хірургічному відділенні № 2 МКЛ № 1 м. Донецька на стаціонарному лікуванні він перебував з 19.04.2005 року по 26.04.2005 року. Стан його здоров»я погіршився, лікування проводилось не ефективно, однак 26.04.2005 року він був виписаний, тоді як в дійсності він був переведений до хірургічного відділення № 3 МКЛ № 1 м. Донецька з діагнозом – гострий гнійний парапроктит. Після чого був повторно прооперований лікарем – хірургом ОСОБА_2 Оскільки стан його здоров»я продовужував погіршуватися та наближався до критичного, за наполяганням його дружини ОСОБА_3, він був переведений до Донецького обласного клінічного територіального медичного об»єднання, негайно, по прибутті до зазначеної лікарні, він був прооперований завідуючим відділенням ОСОБА_4, де потім перебував на стаціонарному лікуванні з 29.04.2005 року по 22.06.2005 року. Вважає, проведене лікарем ОСОБА_2 лікування було невірним та неякісним, внаслідок чого призвело до двох наступних операцій, стійкої втрати працездатності, матеріальним витратам та моральним стражданням. Просив стягнути на його користь з МКЛ № 21 м. Донецька в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11 145 грн., та в рахунок моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп.  

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.  

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає, що дії лікаря ОСОБА_2 відповідали стану здоров»я хворового ОСОБА_1 Крім того, вважає, що діагноз позивачу був встановлений вірний, вказав, що ректальний огляд хворого був проведений лікарем Батіхіним, тому необхідності його проведення лікарем ОСОБА_2 не було, крім того встановлений діагноз був остаточний і сумнівів у його достовірності його встановлення не виникало.  

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані та не підлягають задоволенню. Пояснив, що діагноз ОСОБА_1 був встановлений вірно, віс дії під час огляду хворого ним були проведені, ректальний огляд хворого ОСОБА_1 не проводив,тому що діагноз  « гострий апендицит » сумнівів не викликав, крім того, хворий ректально був оглянутий лікарем Батіхіним, якому він довіряє. Відповідальним за проведення операції був він.  

Представник третьої особи - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Міська клінічна лікарня № 21, яка є самостійною юридичною особою та відповідає за своїми зобов»язаннями належним їм на праві власності майном. Просила прийняти рішення на підставі діючого законодавства.  

  Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню  з  наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що, дійсно 19.04.2005 року, приблизно о 15.00 годині, ОСОБА_1 був доставлений машиною «Швидкої допомоги » у МКЛ № 21 м. Донецька, був оглянутий черговим лікарем ОСОБА_2, який встановив діагноз – гострий апендицит. Не дивлячись на його поганий стан здоров»я, а саме: висока температура тіла, сильний біль в правій під дихальній області, нудота – ОСОБА_2 не прооперував його тимчасово. Без надання медичної допомоги він пробув близько 4 годин, спочатку – в коридорі, потім – в палаті. Після чего ОСОБА_1 був прооперований. В хірургічному відділенні № 2 МКЛ № 1 м. Донецька на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 перебував з 19.04.2005 року по 26.04.2005 року. Стан його здоров»я погіршився, лікування проводилось не ефективно.  26.04.2005 року він був виписаний, тоді як в дійсності він був переведений до хірургічного відділення № 3 МКЛ № 1 м. Донецька з діагнозом – гострий гнійний парапроктит. Після чого був повторно прооперований лікарем – хірургом ОСОБА_2 Оскільки стан його здоров»я продовужував погіршуватися та наближався до критичного, за наполяганням його дружини ОСОБА_3, він був переведений до Донецького обласного клінічного територіального медичного об»єднання, негайно, по прибутті до зазначеної лікарні, він був прооперований завідуючим відділенням ОСОБА_4, де потім перебував на стаціонарному лікуванні з 29.04.2005 року по 22.06.2005 року. Протягом, з 2005 року по теперішній час ОСОБА_1 був ще чотири рази прооперований у зв»язку з захворюванням яке виникло у нього після другої операції.  

Відповідно до висновку експерта № 130 від 18 січня 2006 року у ОСОБА_1 при надходженні до МКЛ № 21 м. Донецька 19.04.2005 року лікарями був оглянутий в достатньому обсязі для встановлення діагнозу « Гострий апендицит ». Для встановлення вказаного діагнозу пальцеве дослідження прямої кішки не обов»язкове, воно проводиться для диференціальної діагностики  ( виключення другої патології ). Діагноз « Гострий апендицит » хворому ОСОБА_1 при надходженні був встановлений вірно, що підтверджується клінічними та лабораторними  даними ( скарги на болі в животі постійного характеру, нудоту, сухість у роті, озноб, підвищення температури  тіла до 38, 4 С, загальне недомагання, позитивні симптоми Раздольского, Ровзінга, Сітковського, Воскресенського, підвищення кількості лейкоцитів – 18, 0г/л в аналізі крові від 19.04.2005 року, а також даними гістологічного дослідження операційного матеріалу – у черві образному отростку картина гострого катарального апендициту. Обсяг дослідження хворого визначався лікарем по встановленому діагнозу: «Гострий апендицит », відсутністю скарг хворого характерних для парапроктиту та іншої патології біляпрямокішечної ділянки. Однак підвищення температури в після операційному періоді з 22.04.2005 року потребувало більш активного пошуку причини гіпертермії. Спроба пошуку причини гіпетермії виконана 25.04.2005 року – виконана рентгенографія органів грудної клітин, яка не виявила патології та не прояснила картини джерела підвищення температури. Виявлення 26.04.2005 року, одразу після пред’явлення скарг на болі в області ануса, великого інфільтрата ( 5*4 см ) в періанальній ділянці та великого обсягу гнойного змісту ( 250 мл) дозволяє вважати, що процес протікав декілька днів. Таким чином захворювання « Гострий гнойний подковообразний пельвіоректальний парапроктит » було розпізнано з запізненням. Поліпшення стану після операції, пізніше прояв характерних скарг  ( болі в ділянці заднего проходу) можуть бути пояснені проведенням безболісної ( морфін, кетанол) та антибактеріальної терапії, призначеної в післяопераційному періоді. ( том № 1 а.с. 165-168).  

Згідно висновку експерта № 300 від 28.07.2009 року гострий парапроктит – це запалення параректальної клітковини, яка оточує пряму кішку з усіх боків. Причиной парапроктита є інфекція,  ( частіше змішана мікрофлора), яка звичайно проникає в параректальную клітковину з анальних крипт й анальних залоз. Пельвіоректальний парапроктит ( абсцесс ) – ця форма парапроктита характеризується гнойним запаленням клітковини вже у малому тазі. Діагностика саме цей форми парапроктиту завжди в клінічній практиці буває несвоєчасною, а перебіг захворювання часто буває ускладненим, зокрема, флегмоною позаочеревиного простору, летальність при якій сягає 50-70%. Згідно з даними медичних карток №№ 1681 та 1774, перші клінічні ознаки парапроктита у ОСОБА_5 були зафіксовані 26.04.2005 року. Проте, з огляду на виникнення позаочеревеної флегмони, з приводу якої ОСОБА_1 був двічі прооперований  ( 29.04.2005 року та 02.05.2005 року), гострий парапроктит  у нього міг виникнути раніше аніж 22, 23.04.2005 року, найбільш ймовірно, ще до 19.04.2005 року  ( при первинному надходженні до хірургічного відділення), а не після апендектомії ( коли визначалася підвищена температура тіла). Необхідно відмітити, що відсутність у ОСОБА_1 при надходженні скарг, які властиві даному захворюванню та характерних ознак при пальцьовому дослідженні прямої кишки унеможливлювали встановлення вищевказаного діагнозу. Наслідки лікування хворих на пельовіректальний парапроктит у ОСОБА_1 ( нориця прямої кишки, трансверзостома ) є типовими для зазначеного захворювання. Крім того, у ОСОБА_1 мало місце несвоєчасне встановлення діагнозу пельвіоректального парапроктиту, що можна вважати діагностичною помилкою, внаслідок якої виникла тактична (несвоєчасне лікування). Проте?оскільки несвоєчасність діагностики була обумовлена особливостями перебігу та локалізації абсцеса, між несвоєчасним розпізнаванням лікарями – хірургами гострого пельвіоректального парапроктиту та проведеними в подальшому оперативними втручаннями і їх наслідками вбачається опосередкований причинний зв»язок (  том № 2 а.с.50-222).  

Згідно висновків перевірки звернення ОСОБА_1, проведеної завідуючим проктологічним відділенням  ЦМКЛ №16 м. Донецька Ф.Е.Еліним, завідуючим хірургічним відділенням ЦМКБ № 6 м. Донецька Скворцовим К.К., спеціалістом 1 категорії – лікар  - інспектор  ОК управління охорони здоров»я міської ради Стельмашонок А.Г., та допитаних в судовому засіданні в якості свідків, де підтвердили висновки перевірки, викликає сумнів час проведення операції аппендектомії  15.30 – 17.10 19.04.2005 року, враховуючи, що премедікація морфином проводилась о 17.00 годині 19.04.2010 року. Супутня патологія – гострий парапроктит, розвилась на 4 – ту добу, 22.04.2005 року ( підвищення температури до гектичних цифр), але була діагностовано на 5 добу від начала захворювання. Пельвіоректальний парапроктит є однім з самих важких в діагностиці. Замість переводу з одного відділення в інше 26.04.2005 року в екстреному порядку хворий був виписаний з хірургічного відділення № 2 МКЛ № 21 для подальшого лікування в поліклініці за місцем проживання. Анамнез захворювання при надходженні в хірургічне відділення №3 МКЛ № 21 не відповідає дійсності. Оперативне втручання 26.04.2005 року – відкриття парапроктиту виконано в достатньому обсязі. На фоні адекватної антибактеріальної терапії захворювання прогресувало та розповсюджувалось на забрюшинний простір. Хворий не оглядався лікарем – проктологом протягом всього часу лікування у ЦКЛ №21 м. Донецька.    

Також, згідно висновку МСЕК від 15.08.2005 року ОСОБА_1 була встановлена 2 група інвалідності, за загальним захворюванням ( том № 1 а.с. 35).  

Відповідно до наказу № 41 від 28.07.2005 року про недоліки, допущені в оформленні медичної документації хворого ОСОБА_1 завідуючому хірургічним відділенням № 2 ОСОБА_8, лікарю – хірургу ОСОБА_9, лікарю – хірургу за сприяння ЄП ОСОБА_2 за допущені недоліки в оформленні історії хвороби ( неточності у виписці з історії хвороби № 1681, невідповідність анамнеза в історії хвороби № 1774 ) оголосили догану.  

Згідно фіскальних чеків ( том № 1 а.с. 11-21 ) ОСОБА_1 було витрачено на придбання ліків -  9 406 грн. 19 коп.  

На підставі цього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріального збитку у розмірі 9 406 грн. 19 коп.  

Крім того, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. 00 коп., оскільки обставини викладені позивачем  в обгрунтування  моральної шкоди є суттєвими і підтверджують  наявність такої.  

Згідно п. 2  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з відповідними змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв*язок та є провина зазначеної особи.  

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв*язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім*ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв*язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.  

Згідно п. п. 3, 9  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 долі № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: ... у порушенні нормальних життєвих зв*язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  212, 213, 214, 215, 218, 224-228 ЦПК Україна, ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику  розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6 із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 долі № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”,  суд  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до Міської клінічної лікарні № 21 м. Донецька, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, – задовольнити частково.  

Стягнути з Міської клінічної лікарні № 21 м. Донецька на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі 9 406 (дев»ять тисяч чотириста шість) грн 19 коп., та моральну шкоду в розмірі  25 000 ( двадцять п»ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 34 406 ( тридцять чотири тисячи чотириста шість ) грн. 19 коп.  

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя: