КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2010 № 05-5-44/12414
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від заявника - Фіцулін О.О., довіреність № 1121від 28.04.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.10.2010
у справі № 05-5-44/12414 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача
про банкрутство
В судовому засіданні 14.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року у справі 05-5-44/12414 повернуто без розгляду заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про банкрутство на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заявник – Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 04/11/10-1 від 04.11.2010 року (вх. № 02-4.1/10481 від 16.11.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скаржник зазначає, що ст. 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено особливості застосування процедури банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.
При цьому, на думку апелянт вимога щодо того, що заборгованість боржника має складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати застосовується виключно при зверненні кредитора до суду з відповідною заявою в порядку п. 7 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до суду з заявою про банкрутство безпосередньо самим боржником.
Крім того, апелянт зазначає, що безспірність кредиторської заборгованості боржника на загальну суму 78 731,88 грн. підтверджується доданими до заяви про порушення справи про банкрутство документами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 року апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2010 року об 11 год. 00 хв.
В судове засідання 14.12.2010 року з’явився повноважний представник заявника та підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника заявника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року заяву про порушення справи про банкрутство було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон) з тих підстав, що заявником не надано суду виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, а також не надано суду доказів стійкої неплатоспроможності боржника та документів на підтвердження безспірності вимог кредиторів.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з такими висновками не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство суди керуються нормами Закону про банкрутство та застосовують ті норми Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.
Стаття 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається, в тому числі, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
За змістом ч. 3 ст. 6 та ч. 5, ч. 7 ст. 7 Закону справа про банкрутство за заявою боржника порушується господарським судом лише у разі підтвердження боржником своєї неплатоспроможності документами, які боржник зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, заява боржника - громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд за наявності матеріальних підстав, передбачених ч. 3 ст. 6, ч. 5, ч. 7 ст. 7, ст. 47 Закону та ст. 53 ЦК України для порушення провадження у справі про банкрутство, а суд, встановивши факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, може визнати боржника - громадянина-підприємця банкрутом.
При цьому, відповідно до ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи заявником до заяви про порушення справи про банкрутство, на підтвердження безспірності кредиторської заборгованості на суму 78 731,88 грн. було додано рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року по справі № 15/147, яким на користь ТОВ „Пекарський дім” було стягнуто 34 668,75 грн. основного боргу, 3 241,47 грн. пені, 1 525,43 грн. інфляційних нарахувань, 462,59 грн. 3 % річних та судові витрати солідарно з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також відповідь боржника від 23.07.2010 року № 23/07/10.1 на претензію ЗАТ „Птахофабрика Київська” № 335 від 06.07.2010 року про визнання заборгованості в розмірі 38 198,64 грн.
За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до положень ст. 3 ЗУ „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В контексті викладеного вище, та виходячи з аналізу ст.ст. 1, 6, 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 34 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявником до заяви про порушення справи про банкрутство не було додано виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання з рахунків боржника, а отже, не подано належних доказів на підтвердження безспірності кредиторських вимог.
При таких обставинах, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано повернув заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому, ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва 18.10.2010 року у справі № 05-5-44/12414 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 05-5-44/12414 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дата підписання постанови 16.12.2010 року
Головуючий суддя
Судді
17.12.10 (відправлено)