КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2010 № 16/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з’явилися
від відповідача -не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010
у справі № 16/213 ( .....)
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 7 500,00 грн. пені
В судовому засіданні 07.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року у справі № 16/213 позов Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 7 500,00 грн. пені задоволено повністю.
Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 на користь Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 7 500,00 грн. пені, 750,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/9895 від 02.11.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року у справі № 16/213 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності належним чином повідомленого про час та місце судового засідання представника відповідача, що є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, скаржник відмічає, що відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2007 року відповідач зобов’язався передати позивачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно п. 5.1 Договору оренди відповідач був зобов’язаний передати об’єкт оренди (приміщення) та майно, що орендується до 01.04.2007 року, але передав приміщення тільки 16.04.2007 року внаслідок продовження строку проведення ремонтних робіт, які проводилися за усною згодою сторін.
При цьому, апелянт відмічає, що в акті прийому – передачі орендованих нежилих приміщень від 16.04.2007 року сторони зазначили, що жодних претензій одна до одної не мають, в тому числі і щодо строків передачі приміщення.
Разом з цим, скаржник посилається на те, що господарським судом вже було розглянуто спір між тими ж сторонами про стягнення пені у розмірі 7 500,00 грн. на підставі п. 7.3.1 Договору оренди нежитлового приміщення від 22.02.2007 року, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Між тим, апелянт зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності встановлений для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до положень ст. 258 ЦК України
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 16/213 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2010 року об 11 год. 20 хв.
В судове засідання 07.12.2010 року повноважені представники позивача та відповідача без поважних причин не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, а явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення пені в розмірі 7 500,00 грн. за порушенням умов договору оренди нежилого приміщення від 22.02.2007 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 22 лютого 2007 року між відповідачем - Суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та позивачем - Суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (орендар за договором), було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого відповідач зобов’язався передати позивачу нежитлове приміщення, загальною площею 56,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до п. 4.1 Договору розмір орендної плати за цим договором складає (з урахуванням ПДВ) 5 000,00 грн. на місяць.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Договору об`єкт оренди та майно, що орендується, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем до 01 квітня 2007 року.
Відповідно до п. 5.3 Договору передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом приймання –передачі, який складається сторонами та підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.
Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення по здачі Орендарю приміщення, що орендується, нараховується пеня в розмірі 10 % від орендної плати за місяць – 5 000,00 грн. за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.04.2007 року сторонами підписано Акт приймання – передачі орендованих нежилих приміщень за адресою АДРЕСА_2, згідно якого СПД-ФО ОСОБА_1 передав, а СПД-ФО ОСОБА_1 прийняв в оренду приміщення 56 кв.м за адресою: АДРЕСА_1
Судом першої інстанції встановлено, що приміщення передано відповідачем з простроченням в 15 днів з урахуванням положень п. 5.1. Договору, у зв’язку з чим порушені умови договору, тобто нежитлове приміщення передане 16.04.2007 року, а повинно бути передано 01.04.2007 року.
Згідно пункту 7.3.1 Договору позивачем нараховано пеню в розмірі 10% від орендної плати за місяць за кожен день, що становить 7500,00 грн., виходячи з розрахунку (5 000,00 грн.*10%) * 15 днів (період з 01.04.2007 року по 16.04.2007 року).
Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 2/29 позивачу було відмовлено у позові до відповідача про стягнення 7500 грн., оскільки позивачем не було надано доказів, що ним на виконання вимог ст. 530 ЦК України направлялась відповідачу вимога.
16.02.2010 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату пені у відповідності до ст. 530 ЦК України.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи те, що відповідач доказів здійснення оплати пені в сумі 7500,00 грн. не надав, тверджень позивача не спростував, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, заявлені позивачем до стягнення судові витрати на юридичні послуги у розмірі 2500,00 грн., які фактично є витратами за послуги адвоката, які були сплачені адвокату ОСОБА_1. за договором № 12.02.2010 року квитанцією № 01 від 12 02.10, суд першої інстанції задовольнив частково в розмірі 750,00 грн.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
22.02.2007 року між Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір оренди нежитлового приміщення від 22.02.2007 року.
Відповідно до умов вказаного договору, позивач зобов’язується передати, а позивач прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, яке складається з трьох кімнат, загальною площею 56,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Коломийський, 13/23.
16.04.2007 року між сторонами у справі було підписано акт – приймання передачі орендованих приміщень за адресою АДРЕСА_1
Предметом спору у даній справі є стягнення пені в сумі 7 500,00 грн. відповідно до п. 7.3.1 Договору, оскільки вказаний об’єкт оренди та майно були передані відповідачем з простроченням в 15 днів, з урахуванням положень п. 5.1 Договору, у зв’язку з чим останнім порушені умови договору, а саме, нежитлове приміщення та майно були передані 16.04.2010 року, а повинні були передані 01.04.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року у справі 2/29 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про стягнення 7 500,00 грн. пені за прострочення здачі приміщення за Договором від 22.02.2007 року.
При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року вказане рішення у справі № 2/29 залишено без змін та набрало законної сили.
Предметом спору у справі № 2/29 було стягнення пені у розмірі 7 500,00 грн. на підставі п. 7.3.1 Договору оренди від 22.02.2007 року, згідно якого за прострочення здачі орендарю приміщення, що орендується, нараховується пеня в розмірі 10% від орендної плати за місяць за кожен день прострочення.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з останнього 7 500,00 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3.1 Договору оренди від 22.02.2007 року.
14.05.2010 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі № 16/213, за наслідками розгляду якої 13.07.2010 року прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 7 500,00 грн. пені.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку, перш за все пов’язана з виключністю судового рішення та його обов’язковістю (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
Так, рішення, ухвали і постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, що визначено ст. 115 ГПК України.
Існування двох протилежних судових рішень по одному спору неможливо, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, саме прирівнюється до закону, тому що носить обов’язковий характер.
При цьому, якщо факт існування рішення з тотожного спору став відомий суду вже після порушення провадження у справі, порушене провадження підлягає припиненню.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Отже, господарський суд зобов’язаний припинити провадження у справі на підставі зазначеної норми за наявності, зокрема, рішення господарського суду, прийнятого у справі:
- між тими ж сторонами;
- про той же предмет;
- з тих же підстав.
Таким чином, наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів у справах, тягне за собою припинення провадження у справі.
При цьому, предметом позову є матеріально - правова вимога до позивач, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Виходячи з викладеного вище, колегією суддів встановлено, що:
- сторонами у справі № 2/29 та у справі № 16/213 є Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 (позивач) та Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 (відповідач);
- предметом позову по справі № 2/29, як і предметом позову по справі № 16/213, є матеріально – правова вимога позивача про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. пені;
- підставою позову по справі № 2/29, як і підставою позову по справі № 16/213, є порушення відповідачем своїх зобов’язань за Договором оренди від 22.02.2007 року щодо своєчасної передачі орендарю нежитлового приміщення за що, пунктом 7.3.1 Договору, встановлено відповідальність у вигляді пені.
За таких обставин, оскільки спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав було вирішено при розгляді Господарським судом міста Києва справи № 2/29, внаслідок чого ухвалено судове рішення від 07.07.2009 року, яким у стягненні пені в розмірі 7 500,00 грн. було відмовлено, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом міста Києва було порушено норми процесуального права та не взято до уваги факт існування рішення з тотожного спору, у зв’язку з чим помилково не припинено провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що є підставою, згідно зі ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене вище та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року у справі № 16/213 скасувати.
3. Провадження у справі № 16/213 припинити.
4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 51 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу № 16/213 повернути до Господарського суду м. Києва.
Дата підписання постанови 13.12.2010 року
Головуючий суддя
Судді
14.12.10 (відправлено)