ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

12.11.07                                                                                           Справа  № 2-799/06

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                Р. Марко

суддів                                           С. Бойко

                                                Т. Бонк

При секретарі                                     Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без номера та дати

на рішення   господарського суду Закарпатської  області  від 19.09.07

у справі      №  2-799/06

за позовом-  ОСОБА_1

             ОСОБА_2

до відповідачів-  ТзОВ»Регістр»

                 ЗАТ»Рахівська торгівельна організація робітничого постачання»

про визнання права представляти інтереси акціонерів, визнання недійсною відмови в реєстрації акціонера учасником загальних зборів через його представника та зобов»язання провести загальні збори акціонерів товариства

за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_1 , ОСОБА_2

від відповідача 1- Бочкор Г.

від відповідача 2- Маркусь М.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.09.07 відмовлено у позові ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 про визнання права представляти інтереси акціонерів, визнання недійсною відмови в реєстрації акціонера учасником загальних зборів через його представника та зобов»язання провести загальні збори акціонерів товариства.

          Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи. Зокрема, апелянти заявляють, що судом не було застосовано ст.. 1003 ЦК України, яка передбачає альтернативу для сторін  у виборі способу представництва, або за договором доручення, або за довіреністю.  Апелянти вважають, що  якщо у договорі доручення юридичні дії не конкретизовано, або ж зміст договору передбачає обов»язок довірителя видати довіреність, тоді є підстави для видачі довіреності. Жодна з норм законодавства, на думку апелянтів не містить вимоги дублювати договір довіреності довіреністю цього ж змісту.

В судовому засіданні, представники відповідачів заперечили проти доводів апелянта, просили рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін,  дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянтів.

При цьому колегія виходила з наступного.

Між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та акціонерами ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання", (всього 35 акціонерів) було укладено договори-доручення на представництво та управління акціями ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання".

29.08.2006р. реєстратором - ТОВ „Регістр" було відмовлено у реєстрації на участь у загальних зборах акціонерів позивачам, які згідно укладених договорів-доручень вважали, що вони являються довіреними особами акціонерів Товариства- ЗАТ „Рахівська торговельна організація робітничого постачання", з огляду на те, що у даних осіб відсутні довіреності на участь у загальних зборах.

Статтею 10 Закону України „Про господарські товариства" та статтею 5 статуту Товариства передбачено право учасника господарського товариства на участь в управлінні справами товариства.

Згідно статті 70 Закону України „Про господарські товариства" право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів. Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до чинного законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства. Тобто дана норма передбачає, що інша особа може виконувати повноваження акціонера, тобто вчиняти правочини від його імені будучи його представником.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 статті 159 ЦК України акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах.

Згідно ч.З статті 41 Закону України „Про господарські товариства" передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно до норм ЦК України, передача особою своїх повноважень іншій особі здійснюється шляхом встановлення відносин представництва. При цьому, згідно статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У відповідності до ч.1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. При цьому договір доручення є домовленістю двох сторін -довірителя та повіреного, яка спрямована на виникнення, зміну відносин між довірителем і повіреним.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт наявності договору доручення не призводить до виникнення будь-яких прав та обов'язків відповідно до цього договору в осіб, які не є сторонами цього договору. Для вчинення юридичних дій, які повірений уповноважений здійснити відповідно до договору доручення, необхідна видача письмового документа - довіреності.

Видача довіреності повіреному на вчинення юридично значимих дій, передбачених договором доручення є обов'язковим для довірителя, що передбачено статтею 1007 ЦК України.

На думку колегії суддів, твердження позивачів про те, що відповідні повноваження на представництво інтересів акціонерів при проведенні загальних зборів у них виникає безпосередньо на підставі договорів доручень є помилковими та не обгрунтованими, а відтак такими що не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Із змісту СТ..1007 ЦК України вбачається, що для представництва інтересів акціонерів перед третіми особами, в тому числі при проведенні загальних зборів акціонерів ЗАТ „Рахівська ТОРП" необхідною та обов'язковою є наявність довіреності.

Саме до таких висновків прийшов Вищий господарський суд України  при розгляді даної справи (постанова від 05.04.07р.).

Згідно ст.. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції про обов'язковість видачі та наявності в повіреного довіреності для здійснення від імені  повіреного  юридично  значимих дій,  в  тому числі  і для участі в  зборах акціонерного товариства,  є обов'язковими при вирішенні даної справи як для суду першої, так і для суду апеляційної інстанції.

Безпідставними є вимоги позивачів  щодо зобов'язання ЗАТ „Рахівська ТОРП" провести загальні збори акціонерів в місячний строк, так як згідно положень викладених в п. 3 Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, виданих Верховний судом України від 01.01.2004 передбачено, що акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 цього Закону. Однак, в даному випадку, незважаючи на те, що Закон надає акціонерам, які володіють більш як 10 % голосів, право самостійно скликати позачергові загальні збори у разі, якщо правління не виконує їх вимоги,  акціонери звертаються до господарського суду з позовом про зобов'язання скликати позачергові загальні збори, але чинне законодавство не надає таким акціонерам можливості вимагати у судовому порядку скликання позачергових загальних зборів, а тому  такі  позови не підлягають задоволенню.

В силу ст.ст.  33 ,34 ГПК України, апелянтами належними доказами  не доведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для проведення планових або позачергових зборів акціонерів, наявності в них повноважень на їх скликання та порушення права, яке б підлягало захисту.

З огляду на досліджене, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.  101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

Рішення  господарського суду Закарпатської    області від 19.09.07 у справі № 2-799/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий                                 Р. Марко

Суддя                                      С. Бойко

Суддя                                   Т. Бонк