ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2010 р.                                                                                    № 4/36  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Кота О.В.,

суддів:Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (відповідач)  

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р.)

у справі№ 4/36

за  позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"  

простягнення 5 080 114,16 грн.

за участю представників:

від позивачаСінахова А.В.

від відповідачане з'явились

ВСТАНОВИВ:

 У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "БМ Банк" (далі –ВАТ "БМ Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (далі –ТОВ "Фактор Капітал") про стягнення з відповідача на користь позивача 4 657 295,67 грн., у тому числі:

- 1 841 938,65 грн. заборгованості по сплаті  комісій за договором  №  2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 1 501 138,95 грн. заборгованості по сплаті комісій за  договором  №  2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р.; 1 314 218,07 грн. заборгованості  по сплаті комісій за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.;

- суми пені згідно з пунктами 4.2 договорів у розмірі 312 397,20 грн., у тому числі: 150 371,93 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 122 550,68 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.; 96 246,74 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.;

- трьох процентів річних від простроченої суми згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 45 340,09 грн., у тому числі: 21 816,17 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 17 779,83 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.; 14 053,14 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.

У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог на суму витрат на юридичні послуги у розмірі 65 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2010 р. у справі № 4/36 замінено назву позивача - Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" на Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк").

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 4/36 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючого, Куровського С.В., Нєсвєтової Н.М.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Фактор Капітал" на користь ПАТ "БМ Банк" 1 827 379,14 грн. заборгованості по сплаті комісій за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 13.07.2008 p.; 1 489 273,28 грн. заборгованості по сплаті комісій за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р.; 1 303 829,91 грн. заборгованості по сплаті комісій за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р., 150 371,93 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 122 550,68 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.; 96 246,74 грн. пені згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р., 21 816,17 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 17 779,83 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.; 14 053,14 грн. за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р., 65 500,00 грн. витрат на юридичні послуги, 25 322,00 грн. державного мита та 234,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р., ТОВ "Фактор Капітал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "БМ Банк" відмовити повністю.

       В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Фактор Капітал" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 13.12.2010 р. о 12 год. 10 хв.  

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.   

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" (повним правонаступником прав та зобов'язань якого є ВАТ "БМ Банк", яке у подальшому змінено на ПАТ "БМ Банк") та ТОВ "Фактор Капітал" було укладено договір № 2008-70/DC відновлюваної кредитної лінії з цільовим призначенням - перерахування коштів на рахунок покриття для забезпечення випуску акредитивів (п. 1.2 договору).

У рамках вказаного договору між позивачем і відповідачем було укладено договір № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 6 055 377,75 доларів США (договір № 1), договір № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 4 930 296,75 доларів США (договір № 2), договір № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р. на відкриття і обслуговування документарного акредитива на суму 3 474 488,25 доларів США (договір № 3).

Згідно з умовами договорів № 1, № 2 та № 3 Банк зобов'язався відкрити безвідкличні, підтверджені документарні акредитиви, а відповідач - сплатити комісійну винагороду за послуги Банку з надання акредитиву, виконати інші, платіжні та/або неплатіжні зобов'язання перед Банком, а також виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором (пункти 1.2 договорів); сплачувати Банку всі  комісії,  передбачені  цим договором і діючими тарифами Банку (пункти 2.2 договорів); сплачувати комісії Підтверджуючого та Рамбурсуючого банків, згідно з повідомленнями Банку, підготовленими на підставі отриманих SWIFT повідомлень від Підтверджуючого та Рамбурсуючого банків (пункти 3.2 договорів).

Відповідно до пунктів 3.4 вказаних договорів строк сплати зазначених комісій становить не пізніше 3-го робочого дня після отримання повідомлення Банку.

        За умовами договорів № 1, № 2 та № 3 відповідач взяв на себе повну відповідальність стосовно надання покриття, які позивач збирається взяти, щоб виконати інструкції, а також гарантував сплату всіх пред'явлених комісій і витрат.

        Крім того, пунктами 4.2 договорів № 1, № 2 та № 3 передбачено, що у випадку прострочення перерахування Наказодавцем (відповідачем) сум комісійної винагороди та/або сум відшкодування витрат, передбачених п. 3.1 та п. 3.2 цих договорів, та неможливості списання таких сум Банком самостійно з рахунків Наказодавця, Наказодавець зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, в якому відбулося таке прострочення.

       Відповідно до ч. 1 ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач повністю, відповідно до умов договорів та заяв ТОВ "Фактор Капітал" на відкриття акредитива, виконав свої зобов'язання, у тому числі  відкрив акредитиви: № 33ІМР08072330171 на суму 6 055 377,75 дол. США за договором № 1, № 34ІМР08074330171 на суму 4 930 296,75 дол. США за договором № 2, № 39ІМР08091930171 на суму 3 474 488,25 дол. США за договором № 3 та сплатив за свій рахунок за відповідача суми комісій підтверджуючого банку (Banco Bilbao Vizcaya Arqentarsa S.A. London Creat Britaain) та суми комісій рамбурсуючого банку (ВАТ "Банк Москви" м. Москва, РФ) на загальну суму 584 338,62 дол. США.

Також судами встановлено, що відповідач був неодноразово повідомлений Банком про суми комісій, які відповідач повинен відшкодувати Банку відповідно до п. 3.2 укладених договорів, проте в порушення п.п. 3.2 та 3.4 договорів на час розгляду справи відповідач не відшкодував позивачу сплачені останнім комісії у розмірі 584 338,62 дол. США, що за розрахунком позивача, за курсом НБУ станом на 17.12.2009 р. складає 4 657 295,67 грн., з яких: 231 103,19 дол. США заборгованості за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 р. (акредитив № 33ІМР08072330171): 196 280,36 дол. США комісії підтверджуючого банку, 31 185,00 дол. США комісії рамбурсуючого банку, 3 636,84 дол. США комісії рамбурсуючого банку; 188 343,95 дол. США заборгованості за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р. (акредитив № 34ІМР08072430171): 159 811,74 дол. США комісії підтверджуючого банку, 3 108,00 дол. США комісії рамбурсуючого банку, 25 424,20 дол. США комісії  рамбурсуючого банку; 164 891,48 дол. США заборгованості за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р. (акредитив № 39ІМР08091930171): 142 795,87 дол. США комісії підтверджуючого банку, 4 193,97 дол. США комісії рамбурсуючого банку, 17 901,64 дол. США комісії  рамбурсуючого банку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 231 103, 19 дол. США - за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 р. (акредитив № 33ІМР08072330171), що станом на 08.07.2010 р. складає 1 827 379,14 грн.; 188 343,95 дол. США - за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 р. (акредитив № 34ІМР08072430171), що станом на 08.07.2010 р. складає 1 489 273,28   грн.; 164 891,48 дол. США - за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р. (акредитив № 39ІМР 08091930171), що станом на 08.07.2010 р. складає 1 303 829,91 грн.    

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт наявності боргу відповідача перед позивачем, що виник у зв'язку з невідшкодуванням відповідачем позивачу сплачених останнім комісій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про задоволення позовних вимог про стягнення вказаного основного боргу.

Водночас, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення решти заборгованості зі сплати комісійної винагороди, у розмірі 36 813,34 грн., з огляду на те, що станом на 08.07.2010 р. 1 дол. США за курсом НБУ становить 7,9072 грн., у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 584 338,62 дол. США станом на 08.07.2010 р. за курсом НБУ становить 4 620 482,33 грн.

Крім того, як було встановлено господарськими судами, пунктами 4.2 договорів № 1, № 2 та № 3 передбачена сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов'язань.

Таким чином, як підставно зазначили суди попередніх інстанцій, порушення відповідачем строків сплати сум комісійної винагороди, передбачених умовами договорів на відкриття та обслуговування документарного акредитива, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.

Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегією суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки судів про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, яка становить: 150 371,93 грн. - згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p., 122 550,68 грн. - згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p., 96 246,74 грн. - згідно з п. 4.2 договору № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди попередніх інстанцій підставно стягнули з ТОВ "Фактор Капітал" на користь ПАТ "АМБ Банк" три проценти річних у сумі: 21 816,17 грн. - за договором № 2008-70/DC-LC-3 від 23.07.2008 p.; 17 779,83 грн. - за договором № 2008-70/DC-LC-1 від 24.07.2008 p.; 14 053,14 грн. - за договором № 2008-70/DC-LC-2 від 19.09.2008 р.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою захисту своїх прав позивачем понесено додаткові витрати на юридичні послуги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, на підтвердження чого надано суду договір № 14/12 про надання юридичних послуг від 16.11.2009 р., укладений між ВАТ "БМ Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 1 згідно з договором № 14/12 від 16.11.2009 р. та платіжне доручення № 254714 від 28.01.2010 р., відповідно до якого позивач сплатив за юридичні послуги Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. 65 500,00 грн.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 65 500,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно частково задоволено позов.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 4/36 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                            О.В. Кот

Судді                                                                                               А.М. Демидова

                                                                                                             С.Р. Шевчук