Справа № 2 – а-98 / 2010 р.  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

16 грудня 2010 р.           Маньківський районний суд, Черкаської області  

в складі: головуючого – судді             А.І. КОСТЕНКО  

при секретарі               М.А. ЧИКУРОВІЙ  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до   Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі   про визнання протиправними дій та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -  

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».  

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни.  

Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року позивачці повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до пункту 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії має здійснюватись відповідачем.  

Всупереч положення ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до деяких законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.206 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.  

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.  

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визначені такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.  

Таким чином, з часу ухвалення вказаних рішень відповідач зобов’язаний здійснювати виплату належної позивачеві допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008, 2009, та протягом поточного 2010 року.  

Відповідно до положень ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.  

Частиною 20 статті 1 бюджетного кодексу України визначено, що закон про державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання державного бюджету України протягом бюджетного періоду.  

Як зазначалося вище, положення статті 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.  

Відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві надбавки як дитині війни зобов’язаний був керуватися Конституцією України, як законом прямої дії, та Рішеннями Конституційного Суду України, та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30%.  

З цих же міркувань виходив Конституційний суд України, ухвалюючи рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають прийматися окремі закони.»  

Керуючись вищезазначеними Рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з клопотанням здійснити нарахування належної позивачеві як дитині війни соціальної державної допомоги у встановленому законом розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки та забезпечити її виплату.  

Своїм листом від 12.11.2010 року за вих. № 4353/03 відповідач надав роз’яснення і повідомив, що у нього виявляється немає правових підстав для здійснення перерахунку пенсії з підвищенням на 30% та її виплати. Як вбачається з отриманої відповіді, розмір здійснених виплат не відповідає і є значно нижчим встановленого законом розміру.  

Попри те, що Конституція України, як Закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень, фактично відмовив позивачеві у праві гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить письмова відповідь Управління Пенсійного фонду України від 08.07.2010 року, в якій чітко йде мова про те, що прохання позивача про виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії не підлягає задоволенню із підстав, які вже Конституційним Судом визнані не конституційними.  

Позивач вважає, що така відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно–правовими актами.  

В свою чергу, згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія, надбавки призначаються за спеціальними законами. У Рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.  

Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачеві соціальної державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

Разом з тим, згідно з Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідач зобов’язаний був здійснювати позивачеві нарахування та виплату допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.  

Відповідно до Рішення КСУ, з 1 січня по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV , поновили свою дію з 22 травня 2008 року.  

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Такі роз’яснення надано Вищим Адміністративним Судом України листом від 14.08.2009р. №1128/13/13-09.  

Тобто, з урахуванням викладеного, в період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. включно відповідач не нарахував мені надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком правомірно.  

А з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2010 року така надбавка не нарахована та не виплачена відповідачем всупереч конституційним приписам, не виконуючи Рішення Конституційного Суду України.  

Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено на сьогоднішній день шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України.  

Крім того, про належні позивачеві як дитині війни виплати, позивача повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивача стало відомо лише після отримання відповіді відповідача.  

До цього часу відповідач, як єдиний орган, що здійснює відносно позивача всі пенсійні виплати та надбавки жодного разу і жодним чином не повідомив позивача про розмір здійснених нарахувань та виплат як дитині війни. Позивач не є фахівцем в галузі права, в той час як відповідач, будучи органом державної влади зобов’язаний був сам діяти на підставі Рішень Конституційного Суду України та нараховувати позивачеві надбавку в розмірі, визначеному законом, однак цього не робив.  

Повідомлено позивача було лише після його звернення та відмовлено у відновленні порушених прав. В сукупності це свідчить про поважність пропущення строку, оскільки лише з цього листа та довідки позивач дізнався про порушення його прав.  

У відповідності до ст. 104 Кодексу Адміністративного Судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.  

Позивач в судове засідання не з’явилася, але згідно поданої заяви просить справу розглядати у її відсутність та підтримує свої позовні вимоги.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.  

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону з 01.01.2006 р. позивачеві повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуться замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати була призупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України № б - рп від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36 ч. 2, ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,43,44,45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України, якими встановлено, що на 2007 рік зупинено дію положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом України «Про Державний бюджет України» дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3 ч. 2, ст. 6 ч. 2, ст. 8, ч. 2 ст.19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.  

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  

Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть, бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

З огляду на вищенаведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Таким чином, правова норма "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.  

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.  

Судом встановлено, що Закон України "Про соціальний захист дітей війни", Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008, на які посилається позивач, як на підставу звернення до суду, були опубліковані в офіційних друкованих виданнях України та являються доступними для ознайомлення.  

Тому позов про визнання відмови відповідача щодо виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язання відповідача здійснити нарахування даної щомісячної соціальної допомоги підлягає до часткового задоволення, тобто термін з якого відповідач повинен нараховувати дану соціальну допомогу слід обраховувати з 29.05.2010 року, тобто в межах шестимісячного строку, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду, з урахуванням раніше здійснених виплат.  

Державне мито суд вважає віднести за рахунок держави.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 21, ст. 152 Конституції України, законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України 2008 рік», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № б - рп від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. ст. 12, 17, 19, 99, 100, 159-162 КАС України, суд,  

  П О С Т А Н О В И В :  

Позов задоволити частково.  

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області відносно відмови в підвищенні   ОСОБА_1   пенсії на 20 % від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі здійснити перерахунок надбавки до пенсії   ОСОБА_1,   виходячи з розміру, встановленого     ч. 1 ст. 28 Закону України     «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести доплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 29.05.2010 року по 16.12.2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.  

В іншій частині позову відмовити.  

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.  

    СУДДЯ                                         А.І. КОСТЕНКО