Справа №2-а-590  

2010 рік  

  ПОСТАНОВА  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

      17 грудня 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці  

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Одовічен Я.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії,-

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивачі звернулись до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії.

Посилались на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» кожен із них (позивачів) є дитиною війни.

Оскільки вони (позивачі) відносяться до категорії дітей війни, вважають, що на них (позивачів) повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ст.6 зазначеного вище Закону, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2006-2010 років вони (позивачі) отримували пенсію без підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 вказаного вище Закону.

У зв’язку з цим, ними (позивачами) було направлено звернення відповідачу з проханням здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог наведених вище норм Закону.

Однак, у підвищенні та виплаті 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем їм (позивачам) було відмовлено, оскільки з 01.01.2008 року їм (позивачам) виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважають, що дії відповідача по невиплаті їм (позивачам) вказаного розміру підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 вказаного вище Закону, були визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення таких рішень.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, вважають, що кожному із них (позивачів) було недосплачено встановлене законом підвищення до пенсії в сумі 3768 грн. 44 коп.

Просили визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати їм державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час; зобов’язати відповідача провести перерахунок державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день ухвалення рішення та виплатити їм фактично недоотримані кошти.

Справа слухалась у відсутність позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які в судове засідання не з’явилися, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені судом про час місце розгляду справи. Подали до суду заяви, в яких позов підтримали та просили розглянути справу у їх відсутність.  

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці Лупу К.К. в судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити з підстав, зазначених нею в письмових запереченнях на позов.  

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як встановлено судом, станом на час закінчення Другої світової війни кожному із позивачів було менше 18 років, що підтверджується копіями їхніх паспортів.  

Таким чином, у відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачі є особами, які віднесені до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону та положення статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх   соціального захисту»),  у  розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для  учасників війни.  

Відповідно до п.41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції: «дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п.41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року втратили свою чинність відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.

При цьому, встановлено, що дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як протягом 2009 року, так і протягом 2010 року станом до дня розгляду даної справи будь-яким нормативно-правовим актом не зупинялась, а тому залишалась чинною.  

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001 та здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Згідно п.1.1 Розділу І Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 №11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за №208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п.1.1 Розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачів, яким є Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі м.Чернівці.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Положення ст.22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст.19 Конституції України, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин, виходячи з наведених вище норм закону, а також враховуючи те, що дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протягом 2010 року станом до дня розгляду даної справи будь-яким нормативно-правовим актом не зупинялась і залишалась чинною, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є обгрунтованими однак підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Так, відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  

Згідно вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивачі, у відповідності до вимог ч.1 ст.100 КАС України, не подавали до суду заяви про поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і доказів поважності причин пропуску ними такого строку суду не надали, суд вважає, що заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати встановленого законом підвищення до пенсії та зобов’язання відповідача здійснити за вказаний період часу перерахунок та виплату вказаного підвищення до пенсії задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачі звернулися з позовом до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів 01.12.2010 року, суд вважає, що саме з цієї дати слід обчислювати установлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачам перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст.8, 22 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008, ст.ст.6, 8, 9, 10, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 99, 100, 102, 122, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд,-

  ВИРІШИВ:  

 Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення.

  Суддя  Першотравневого  

районного суду м.Чернівці                 В.Т.МАРЧУК