Справа №2-23/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель . 22 березня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд під головуванням
судді Панасюка С.Л.
за участю секретаря Віндюк Н.І.
представника
позивача ОСОБА_1.
третьої особи ОСОБА_2.
відповідача ОСОБА_3
представників
відповідачів ОСОБА_4.
ОСОБА_5
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за позовом Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» до ОСОБА_3, Служби автомобільних доріг у Волинській області, Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди
встановив:
Державне виробничо-торгове підприємство «Волиньфармпостач» звкернулось в суд з позовом до ОСОБА_3. про відшкодування шкоди.
Ухвалою суду до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучений ОСОБА_2.
Ухвалою суду до участі в справі як відповідачі залучені Служба автомобільних доріг у Волинській області та Дочірнє підприємство «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Позивач обгрунтував вимоги тим, що 04 серпня 2006 року, біля 10 год, на перехресті доріг Турійськ-Рожище-Ківерці-Піддубці та Колодяжне-Локачі-Горохів в с Купичів Турійського району відбулося зіткнення належного позивачу автомобіля ГАЗ-33021, реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням водія підприємства ОСОБА_2. та автомобіля М-2140 «Люкс», реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3., внаслідок якого автомобіль позивача був пошкоджений. Позивач просить стягнути в його користь вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 1537 грн. 39 коп. та понесені ним витрати на евакуацію автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 97 грн. 50 коп. Також позивач просить стягнути в його користь понесені ним витрати на оплату дослідження спеціаліста-автотоварознавця в сумі 356 грн.40 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 51 грн. та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2. вимоги позивача підтримав повністю.
Відповідач ОСОБА_3позов не визнав повністю і заперечив .його тим, що його вини у пошкодженні автомобіля позивача немає. Дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» перед перехрестям в напрямі його руху не було, а тому він мав усі підстави вважати, що він виїжджає на перехрестя рівнозначних доріг і має пріоритетне право його проїзду перед автомобілем позивача, оскільки наближався справа від нього.
Представники Служби автомобільних доріг у Волинській області та ДП «Волинський облавтодор» позов не визнали повністю і заперечили його тим, що перехрестя, де сталася дорожньо-транспортна пригода, є перехрестям рівнозначних доріг, що мали враховувати водії під час його проїзду.
Позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що 04 серпня 2006 року, біля 10 год, на перехресті доріг Турійськ-Рожище-Ківерці-Піддубці та Колодяжне-Локачі-Горохів в с Купичів Турійського району відбулося зіткнення належного позивачу автомобіля ГАЗ-33021, реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням водія підприємства ОСОБА_2. та автомобіля М-2140 «Люкс», реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3., внаслідок якого автомобіль позивача був пошкоджений. Ці обставини визнані усіма особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідач ОСОБА_3. довів, що його вини у пошкодженні автомобіля позивача немає.
Дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» перед названим вище перехрестям в напрямі руху відповідача ОСОБА_3. (на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди : с Озеряни - с Маковичі) на момент дорожньо-транспортної пригоди не було. Ця обставина визнана усіма особами, які беруть участь у справі.
З огляду на вказану обставину відповідач ОСОБА_3. стверджував, що йому не було відомо про те, що він виїжджає на «Головну дорогу». Назване твердження не спростоване жодним доказом.
Суд відхиляє доводи позивача, що відповідач ОСОБА_3. повинен був бачити знак 2.1 «Дати дорогу», який був встановлений з протилежної щодо напряму його руху сторони перехрестя, і враховувати його під час руху, оскільки, навіть за умови коли він там був на момент дорожньо-транспортної пригоди, його дія не поширювалась на проїзну частину, якою рухався ОСОБА_3. До того ж, сприйняття останнім цього знака у конкретних умовах перехрестя було б вкрай утрудненим. Місце, де цей знак розташований, знаходиться на значній віддалі від місця вїзду ОСОБА_3. на перехрестя, знак обернутий щодо ОСОБА_3. протилежною стороною, до того ж, навскоси.
Представники Служби автомобільних доріг у Волинській області та ДП «Волинський облавтодор» відстоювали у суді позицію, що назване вище перехрестя є перехрестям рівнозначних доріг.
Усіма особами, які беруть участь у справі, визнана та обставина, що покриття обох доріг однакове.
Згідно п. 16.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), на перехресті рівнозначних доріг водій нерей'кового транспортного засобу зобов'язаний дати
дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
Відповідно до п. 1.4 цих Правил кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Таким чином, відповідач мав усі підстави вважати, що він виїжджає на перехрестя рівнозначних доріг і має пріоритет його проїзду перед автомобілем позивача, оскільки наближався справа від нього, вини його у пошкодженні автомобіля позивача немає, а тому в позові до нього слід відмовити повністю.
Відповідач Служба автомобільних доріг у Волинській області не довела, що шкоди позивачу завдано не з її вини.
Названа Служба виконує функції з управління територіальними автомобільними дорогами загального користування місцевого значення Т-03-11 «Колодяжне-Локачі-Горохів» та Т-03-09 «від а/д М-07- Турійськ-Рожище-Ківерці-Піддубці», на перехресті яких в с Купичів Туринського району відбулося зіткнення автомобілів під керуванням водія позивача ОСОБА_2. та відповідача ОСОБА_3.
Згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 11 цього ж Закону серед основних обов'язків органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них державними стандартами і нормами.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 13 цього ж Закону орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування, якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 24 цього ж Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до п.п. 5, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 власники дорожніх
об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненю навколишнього середовища.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:
своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;
постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі;
контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;
аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння;
відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Судом встановлено, що на автодорозі Турійськ-Рожище-Ківерці-Піддубці на в'їзді в с Купичів Турійського району в напрямі руху водія позивача ОСОБА_2. (на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди : с. Кременець - смт. Турійськ) на момент дорожньо-транспортної пригоди був встановлений дорожній знак пріоритету 2.3 «Головна дорога», який надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.
Твердження представників Служби автомобільних доріг у Волинській області, так само як і представника ДП «Волинський облавтодор», про те, що названого знаку у вказаному місці на момент дорожньо-транспортної пригоди не було і він був встановлений самочинно пізніше, є голослівним і бездоказовим, а тому суд не бере його до уваги.
Цей знак виявлений у вказаному місці під час огляду (протокол від 06 березня 2007 року). Ні сам знак, ні місце і спосіб його встановлення, сумнівів щодо його легального походження не породжують.
Так само суд не бере до уваги твердження цих же представників про те, що дія названого знака, якщо він і був встановлений на момент дорожньо-транспортної пригоди, поширюється лише на перше перехрестя після нього, яким є перехрестя з грунтовою дорогою на віддалі 180 м. від знаку (протокол від 06 березня 2007 року), тобто на наступне за ним перехрестя (ще через 600 м.), де сталася дорожньо-транспортна пригода, його дія не по ширюється, оскільки це твердження невірне.
Згідно Правил дорожнього руху дорожній знак 2.3 «Головна дорога» є знаком пріоритету і надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.
Тобто, в районі дії вказаного знаку водій має пріоритет проїзду всіх нерегульованих перехресть, а не одного перехрестя.
Жодного дорожнього знаку, чи іншого чинника, які б скасовували дію знаку 2.3 «Головна дорога», на ділянці дороги від місця його встановлення до перехрестя, де сталася дорожньо-транспортна пригода, немає.
Знак 2.3 «Головна дорога», відповідно до зазначених Правил, встановлюється також безпосередньо перед перехрестям, однак відсутність цього знака перед перехрестям не скасовує вказаного вище права. Цей знак додатково інформує учасників дорожнього руху, особливо тих, які в'їхали на головну дорогу з бокових напрямів, про переважне право проїзду дорогою.
Таким чином, водій позивача ОСОБА_2. мав усі підстави вважати, що він рухається головною дорогою і має пріоритет проїзду перехрестя щодо автомобіля відповідача ОСОБА_3.
Представники Служби автомобільних доріг у Волинській області, так само як і представник ДП «Волинський облавтодор» відстоювали в судовому засіданні позицію, що перехрестя, де сталася дорожньо-транспортна пригода, є перехрестям рівнозначних доріг.
Однак, в такому випадку згаданій Службі, виконуючи покладені на неї вказані вище обов'язки, слід було, як мінімум, забезпечити зняття дорожнього знаку пріоритету 2.3 «Головна дорога», встановленого на в'їзді в с Купичів Турійського району в напрямі руху водія позивача ОСОБА_2., про який йшлося вище, що не становило ніяких складнощів.
Якщо ж вважати, що дорога якою рухався водій позивача ОСОБА_2. є головною, то, як мінімум, перед перехрестям зі сторони в'їзду на нього відповідача ОСОБА_3. цій же Службі слід було забезпечити встановлення дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що було зроблено вже після дорожньо-транспортної пригоди.
Невірна, супереч.1ива, з вини названої Служби, розстановка дорожніх знаків ввела як водія позивача ОСОБА_2., так і водія ОСОБА_3. в оману, що і стало прямою причиною дорожньо-транспортної пригоди на перехресті, внаслідок якої позивачу завдано збитків.
Висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Волинській області (відмовний матеріал № 337), так само як і постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 04 жовтня 2006 року, не враховують наявність дорожнього знаку пріоритету 2.3 «Головна дорога», про який йшлося вище, а тому вини водія позивача ОСОБА_2. у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не доводять.
Тому, збитки позивачу повинна відшкодувати саме Служба автомобільних доріг у Волинській області.
ДП «Волинський облавтодор» є щодо Служби автомобільних доріг у Волинській області підрядною організацією, а тому відповідальність перед позивачем за завдані збитки має нести безпосередньо названа Служба, оскільки саме на неї покладені вказані вище обов'язки, а ДП «Волинський облавтодор» може відповідати вже перед вказаною Службою за неналежне виконання договірних зобов'язань. Тому в позові до ДП «Волинський облавтодор» слід відмовити повністю.
Позивачу належить право власності на автомобіль ГАЗ-33021, реєстраційний НОМЕР_1, який зазнав пошкоджень в дорожньо-транспортній пригоді, що пдтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВНС № 125985.
Відповідно до дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 372 від 28 серпня 2006 року збиток, завданий позивачу внаслідок пошкодження названого автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04 серпня 2006 року, складає 924 грн. 84 коп.
Служба автомобільних доріг у Волинській області не представила доказів, які б заперечили названу суму збитку.
При визначенні збитку спеціалістом-автотоварознавцем обґрунтовано враховане значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу. Позивач не довів, що для відновлення попереднього стану автомобіля були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, тому його вимога щодо стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу є необгрунтованою.
Таким чином, з Служби автомобільних доріг у Волинській області слід стягнути в користь позивача не 1537 грн. 39 коп., як він просить, а 924 грн. 84 коп. - вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу.
Позивач підтвердив понесення ним витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця його ремонту довідками та розрахунком про кількість та вартість витраченого на таку евакуацію палива. Ці витрати складають 97 грн. 50 коп.
Служба автомобільних доріг у Волинській області не представила доказів, які б заперечили названу суму витрат.
Тому, цю суму також слід стягнути в користь позивача з Служби автомобільних доріг у Волинській області.
Всього в користь позивача у відшодування завданої йому майнової шкоди слід стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області 1022 грн. 34 коп.
Понесені позивачем витрати на оплату дослідження спеціаліста-автотоварознавця в сумі 356 грн.40 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 51 грн., сплачені ним кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. (всього 437 грн. 40 коп.), пов'язані з розглядом судової справи, а тому, керуючись ч. 1 ст. 88 ЦПК України, їх також слід стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області в користь позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 79, 119, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, ст. 10, п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 11, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 9, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух», суд
вирішив:
Позов Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» задовольнити частково.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області в користь Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» у відшодування завданої йому майнової шкоди 1022 (одну тисячу двадцять дві) грн. 34 коп.
В позові Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» до ОСОБА_3 відмовити повністю.
В позові Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» до Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити повністю.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області в користь Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» понесені ним витрати, пов'язані з розглядом судової справи, у сумі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:
заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення;
апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.