Справа № 2-241/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

30 листопада 2010 року                   м. Харків  

Комінтернівський районний суд   м. Харкова у складі:            

    Головуючого – судді – Фанда О.А.,  

  за участю секретарів  – Чумакової Н.С., Позової А.В.,  

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  місті Харкові цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди   , -  

в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.  

В остаточно уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також відшкодувати спричинену матеріальну та моральну шкоду в сумі 11 593 грн. та 20000 грн. відповідно.  

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що відповідач є батьком її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте ОСОБА_2 свого батьківства не визнає, участі у вихованні сина та його забезпеченні не приймає.  

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі.    

Відповідач своє батьківство відносно сина ОСОБА_3 визнав, не заперечував проти сплати аліментів на утримання сина (не визначивши конкретний розмір). В іншій частині проти задоволення позову заперечував.  

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.  

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.      

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи висновок судово-медичної експертизи № 82 від 10 вересня 2010 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані  утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України  частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.  

  Позивачка офіційно не працевлаштована.    

Відповідач має постійне місце роботи та регулярний дохід у вигляді встановленої заробітної плати.  

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, наявність на утриманні у платника аліментів неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до якого прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років складає 941 грн. (з 1.10.2010 р. по 30.11.2010 року), та вважає за необхідне визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача з урахуванням вимог позивача розмірі 1/6  частки від доходу відповідача, але не менше мінімального розміру, встановленого ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України – 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.  

Позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 позивачка заявила 3 серпня 2008 року.  

  Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать витрати пов’язані з проведенням експертизи та витрати на правову допомогу.  

З огляду на вищезазначене з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов’язані з проведенням експертизи в сумі  3158 грн. 40 коп.  

Витрати, понесені позивачкою на правову допомогу в сумі 1500 грн., сплачені за квитанцією № 308 від 28 квітня 2009 року (а.с. 290) підлягають стягненню з відповідача. Розмір цих витрат не перевищує суму, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.  

Вимоги в частині відшкодування витрат в сумі 2000 грн. на правову допомогу, надану позивачці адвокатом ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з наступних підстав.  

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Правовий статус особи, яка надає правову допомогу визначений ст. 47 ЦПК України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.    

Згідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК України.  

З матеріалів справи вбачається, що позивачка сплатила 2000 грн. за представництво своїх інтересів в суді адвокату ОСОБА_6, яка під час провадження по справі брала участь у її розгляді, в якості представника позивача.  

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 4935 грн. 55 коп. (на транспортні послуги) та 20 000 грн. відповідно, задоволенню не підлягають. При цьому суд враховує положення ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, а також відсутність вини ОСОБА_2 у завданні шкоди.  

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Судовий збір суд стягує з відповідача в доход держави у розмірі 1% від задоволених вимог за позовом, але не менше 51 гривні. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (з наступними змінами та доповненнями) суд стягує з відповідача.  

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 180-183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 56, 60, 88, 209, 212 - 215, ЦПК України, суд, -              

в и р і ш и в:  

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки від заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючі з 3 серпня 2006 року до досягнення дитиною повноліття.  

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 158 грн. 40 коп. витрат за проведення експертизи, 1500 грн. витрат на правову допомогу всього в сумі 4658 (чотири тисячі шістсот п’ятдесят вісім) грн. 40 коп.  

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави у розмірі 51 гривні.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (розрахунковий рахунок 31210259700005; МФО 851011; код 24134589; Одержувач УДК у Комінтернівському районі м. Харкова; Банк одержувача ГУДКУ у Харківській області; код ЄДРПОУ УДК 24 134 589).  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

СУДДЯ –