Справа № 2 - 5420/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Курганникової О.А.
при секретарі - Люленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії в якому зазначив, що він є інвалідом 2 групи та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 231-V від 05.10.2006 року має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону повинен бути не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої відповідно до ст. 50 вказаного Закону, повинен складати - 75 % мінімальної пенсії за віком, але протягом 2005 – 2008 років він отримував вказану пенсію в меншому розмірі. Крім цього, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але у 2009 році вказану соціальну допомогу одержав в меншому розмірі ніж це передбачено законом. У зв’язку з цим просить визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2008 року здійснити йому перерахунок державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановлених ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум, зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради, Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації за 2009 рік здійснити йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Позивач в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому посилався на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін вартості життя і зростання заробітної плати. При нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу Управління керувалося нормами Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії проводиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Розмір пенсії, встановлений ч. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої додаткова пенсія для інвалідів нараховується в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та ст. 54 цього ж закону, яка встановлює розмір основної пенсії не нижчим по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, були змінені на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 28 розділу ІІ вказаного Закону, яким були внесені зміни до ст. 50 та с. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили свою чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. З метою законодавчого врегулювання даного питання КМУ була прийнята 28 травня 2008 року постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року. Пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувати інвалідам ІІ групи 20 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Пункт 6 вказаної постанови закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, яка для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності не може бути нижчою від 965 грн. З урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується основна та додаткова пенсія в розмірі 20 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначав, що позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Представник Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що Центр здійснює відповідні виплати на підставі нарахувань та призначень, проведених Управлінням праці та соціального захисту населення, а тому вказані виплати були проведені позивачу у розмірах, призначених Управлінням праці та соціального захисту населення. Посилаючись на те, що Центр не є належним відповідачем по справі, просив в позові в частині позовних вимог до нього, відмовити.
Дослідивши надані письмові матеріали справи , оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, не суперечать закону та підлягають задоволенню.
До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_2 (а.с. 6), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується копією вкладки до посвідчення серії А № НОМЕР_2 (а.с. 6), є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки серії МСЕ № НОМЕР_1 (а.с. 6).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи захворювання отриманого при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, а отже на нього розповсюджуються пільги та компенсації відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, позивач отримує пенсію призначену на підставі ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсія відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2005 року по грудень 2005 року в розмірі 527 грн. 13 коп., за період з січня 2006 року по березень 2007 року в розмірі 1270 грн. 03 коп., за період з квітня 2007 року по грудень 2007 року в розмірі 1350 грн. 81 коп., за період з січня 2008 року по вересень 2008 року в розмірі 1476 грн. 33 коп (а.с. 7).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення йому державної пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2008 року.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. ЇЇ положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, і ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. А отже положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційного права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на зазначене та виходячи з пріоритету законів над нормативними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Що стосується позовних вимог про проведення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліди 2 групи мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В 2009 році позивач, отримав виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка була йому виплачена в жовтні 2009 року у розмірі 120 грн., проте мав право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Враховуючи зазначені рішення, якими визнано неконституційними положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з моменту їх ухвалення, а саме з 22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру допомоги на оздоровлення. В 2009 році змін до зазначених законів не було внесено, а отже позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат (для інвалідів ІІ групи).
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, не суперечать закону, та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного,та керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 48,49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану ушкодженням здоров’я у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2008 року та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
3обов'язати Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради призначити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009р. у відповідності зі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.
Зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009р. у відповідності зі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної в м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації в рівних частинах на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: