Справа № 367/6865/21

                                                       Провадження №1-кп/367/688/2024

УХВАЛА

Іменем України

30 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 06.10.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020111200000489,

встановив:

Ірпінським міським судом Київської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 42020111200000489 від 06 жовтня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, за яким до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який у зв`язку з продовженням його строку діє до 09.09.2024.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на строк 60 днів. В обґрунтування необхідності продовження строку дії запобіжного заходу, вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вважає, що існують ризики того, що останній може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що такі ризики наразі не зменшилися. Зазначив, що обвинувачений не є військовозобов`язаним, а тому у випадку не продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу, останній буде мати можливість безперешкодно перетнути державний кордон України.

Захисник ОСОБА_5 , позицію якої підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , заперечувала проти клопотання прокурора, вказуючи, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала, просила його задовольнити.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справи лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

При вирішенні заявленого клопотання прокурором про продовження строку особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами, тому знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини може переховуватись від суду.

Так, при продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, а також обставини щодо тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , майновий та сімейний стан обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

За правилами ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, судом враховано, що такий вид запобіжного заходу є найменш обтяжливим та найбільш м`яким запобіжним заходом, полягає в забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконанні покладених на нього обов`язків.

Стороною захисту не доведено існування нових відомостей про особу ОСОБА_6 , що не враховані під час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу та які є настільки істотними, що будуть самі по собі достатніми для скасування обвинуваченому запобіжного заходу або зміни покладених на нього обов`язків.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання до 27 жовтня 2024 року включно.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу містять достатнє обґрунтування необхідності для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього раніше визначених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-179, 194, 199, 331 КПК України, суд

       постановив:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на 60 днів з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків:

- не відлучатись за межі Київської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строку дії обов`язків обчислювати з 30.08.2024 до 27.10.2024 включно.

Роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розмірів мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали надіслати до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Бучанську окружну прокуратуру Київської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1