Справа № 2-а-436/10    

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

      13 грудня  2010 року  Млинівський районний суд  Рівненської  області  

в  складі : головуючого судді   Коваленко В.М.  

при  секретарі     :   Драган Л.М.  

за участі позивача – ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Млинів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, заступника командира Коломиївського взводу ДПС УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області ст.лейтенанта міліції Коновалюка В.М. -  

В С Т А Н О В И В:  

  У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Млинівський районний суд Рівненської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, заступника командира Коломиївського взводу ДПС УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області ст.лейтенанта міліції Коновалюка В.М. про оскарження постанови суб`єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення № 186074 серії АТ від 05.08.2010 року на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення правил зміни руху.  

  В позовній заяві позивач зазначив, що оскаржувану постанову вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню з підстав того, що її винесено не об`єктивно, позивач був позбавлений можливості користуватись правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст.268 КУпАП, рішення про винність позивача було прийнято без врахування його доводів та заперечень. Вважає, що відсутні будь-які фактичні дані, які свідчили б про вчинення ним правопорушення.  

  В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, при цьому зазначив, що згідно п.10.5  

ПДР України, поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Зазначену вимогу Правил він виконував протягом всього часу руху. Винесену проти нього постанову вважає протиправною. Будь-яка дорожня розмітка на вказаній у постанові ділянці дороги була відсутня, однак цього відповідачами враховано не було.  

  Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що рухався власним автомобілем позаду автомобіля, яким керував позивач. Бачив момент зупинки працівниками ДАІ та тривалий час до цього рухався позаду. Будучи водієм із більш ніж двадцятирічним стажем, раніше співробітником ДАІ, жодних порушень з боку ОСОБА_1 не помітив. Дорожньої розмітки на ділянці дороги де працівники ДАІ зупинили ОСОБА_1 не було.  

  Представник відповідача та співвідповідач, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, докази в обґрунтування винності позивача не подавались.  

  Дослідивши позовну заяву, копію оскаржуваної постанови від 05 серпня 2010 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає що позов ОСОБА_1 підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі.  

  Так, будь-яких доказів, на підставі яких суб`єктом владних повноважень-відповідачем по справі прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, у  постанові не  зазначено. Матеріали фото- чи відеофіксації як доказ вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачами не надані.Не встановлено та не допитано свідків правопорушення, не вжито заходів до фіксації інших доказів.  

  Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.  

  Крім того, при накладенні адміністративного стягнення та винесенні оскаржуваної постанови  № 186074 серії АТ від 05.08.2010 року не враховано характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня та характеру його вини, майнового стану порушника, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чим грубо порушено вимоги ст.33 КУпАП.  

  Разом з тим, посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення за даним фактом, обставини справи з`ясовано не всебічно та неповно, на порушення вимог ст.ст.33, 280 КУПАП, та з порушенням принципів обґрунтованості та розсудливості, обов`язкових до застосування у рішеннях посадових осіб, в тому числі і при прийнятті актів індивідуальної дії про накладення адміністративних стягнень у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.  

  За таких обставин, при відсутності доказів, не можуть бути встановлені подія та факт вчинення 05.08.2010 року ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а отже, подальше провадження у даній справі виключається у відповідності до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справа підлягає закриттю.  

  Правовідносини регулюються ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, ст.ст. 33, 247, 251 КУПАП.  

    На підставі наведеного, керуючись ст. 160-163 КАС України, суд -    

          ПОСТАНОВИВ:               Позов ОСОБА_1  до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, заступника командира Коломиївського взводу ДПС УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області ст.лейтенанта міліції Коновалюка В.М. про оскарження постанови суб`єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП – задоволити в повному обсязі.  

  Визнати постанову № 186074 серії АТ від 05.08.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП – протиправною та скасувати.  

  Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочате за постановою № 186074 серії АТ від 05.08.2010 року закрити на підставі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.  

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.  

  Суддя:                                     Коваленко В.М.