- 1 -
№2а-307/10-0407
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2010р. Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області
Литвинова Р.А.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно статусу дитини війни,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 . звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно статусу дитини війни , в якому зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 зазначеного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога (підвищення до пенсії) в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, така щомісячна державна соціальна допомога в 2006р. та 2007р. йому взагалі не виплачувалась, а в 2008р., 2009р. та 2010р. нараховувалась та виплачувалась позивачеві відповідачем у значно меншому розмірі (в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, замість належних по закону 30%), ніж передбачено діючим законодавством, що на думку позивача є протиправним та суперечить Конституції і законам України.
Посилаючись на ч. 2 ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на інші норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини, позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни у належному розмірі, передбаченому чинним законодавством, неправомірною, зобовязати відповідача здійснити перерахунок та провести належні йому виплати вказаної щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007р. по дату винесення постанови по справі, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому позивач також просить поновити йому строк на звернення до суду з даним позовом з 09.07.2010р. до шестимісячного строку, що передував подачі даного позову.
Відповідач надав заперечення проти позову (а.с.15-17), в яких зазначив, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни». Термін "мінімальний розмір пенсії за віком" визначено лише в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку відповідача, цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом.
Крім того, відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
На думку відповідача, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залишались чинними протягом строку дії цього Закону, так як рішення Конституційного Суду України про невідповідність Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» або окремих статей не виносилось.
Частиною 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 призупинено та статтею 111 встановлено, що виплата підвищення проводиться лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів
- 2 -
війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений у новій редакції, якою було передбачено, що підвищення пенсії дітям війни виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Далі в запереченнях відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення п.41 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, зазначені положення даного Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом України, при цьому додаткових вимог стосовно порядку його виконання не було визначено.
28.05.2008р. пунктом 8 постанови КМ України №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується у розмірах : з 22.05.2008р. – 48.1грн., з 01.07.2008р. – 48.2грн., з 01.10.2008р. і до сьогоднішнього часу – 49.8грн. Дана постанова є чинною, тому управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську діє згідно норм чинного законодавства, іншого законодавством не передбачено. Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
Вивчивши позовну заяву ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, зокрема копію окремої сторінки паспорта позивача, де зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.7), копію пенсійного посвідчення позивача НОМЕР_1 із зазначенням статусу «Дитина війни» (а.с.8), приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З копії паспорта позивача вбачається, що він є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.7), тому відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” йому надано статус дитини війни, що підтверджено копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 18.01.1999 року, в якому міститься відмітка “Дитина війни” (а.с. 8).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст.110 Закону).
Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.12 ст.71.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.
Саме з цього періоду категорії осіб, які мають статус «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним. Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
- 3 -
Стосовно виплат підвищення на 30% до мінімальної пенсії за віком у 2008р. суд приходить до наступних висновків. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни в тому числі до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Дана редакція ст.6 Закону діяла до 22.05.2008р. та втратила чинність у зв`язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” рішення і висновки Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання.
Як вбачається з наданих відповідачем заперечень (а.с.15-17), в 2008р. ОСОБА_2 виплачувалась допомога в розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії. В своїх запереченнях проти позову він вказує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення п.41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України. А оскільки зазначені положення названого Закону України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення і при цьому не було визначено для органів пенсійного фонду додаткових вимог стосовно порядку його виконання, то вони застосовували постанову КМ України №530 від 28.05.2008р. (п.8), якою встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірах : з 22 травня – 48.10грн., з 01 липня – 48.20грн., з 01 жовтня – 49.80грн. При цьому відповідач вказує, що іншого чинним законодавством не було передбачено.
Однак, такі доводи відповідача суд не поділяє, оскільки вони є безпідставними та непереконливими. Дійсно, 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грв., з 01 липня 2008 року – 48,20 грв., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн.
Це в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, частиною 2 ст. 3 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити його у розмірах, передбачених Законом за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Проте відповідний перерахунок відповідачем в 2007 та 2008 р.р. здійснено не було, за виключенням того, що в 2008р. частково здійснювалась зазначена доплата до пенсії – в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, замість належних по закону 30%.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Суд вважає безпідставними, непереконливими та не обґрунтованими доводи
- 4 -
відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Вихідним критерієм обчислення цього підвищення є мінімальна заробітна плата.
Вирішуючи питання щодо застосування законодавства для визначення розміру цих виплат, суд виходить за наступного.
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", слід мати на увазі, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дітей війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Станом на 1998, 1999р.р. розмір мінімальної заробітної плати встановлювався
- 5 -
законами України про встановлення величини межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2000-2003 роки – законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004-2010 роки – законами України про державний бюджет на відповідні роки.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити йому підвищення до пенсії у вищезазначеному розмірі з 01.01.2009р. та по дату винесення постанови суд дійшов до висновку, що з огляду на вищенаведене слід задовольнити ці позовні вимоги.
Будь-які обмеження щодо виплати у 2009 та 2010 р.р. не передбачались. Тобто у 2009р. та 2010р. соціальна допомога повинна була виплачуватись в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюються на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.
На 2009 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, що передбачено ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», тобто в розмірі 498 гривень.
З наданих відповідачем заперечень (а.с.15-17) вбачається, що в 2009р. та в 2010р. позивачеві щомісячно виплачувалась сума – 48.80грн., що не є сумою, яка відповідає 30% прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
До часу прийняття рішення суду положення ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року по 15.12.2010р., тобто по дату винесення даної постанови (включно), позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що є незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 15.12.2010р. згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний Фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу-
- 6 -
цією та законами України.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини та громадянина, інших суб`єктів владних повноважень.
Згідно до ст.9 ч.1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А як встановлено в суді, жодних нормативно-правових актів, які б регулювали питання призначення підвищення до пенсії дітям війни, крім Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не існує.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Крім того, статтею 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З цих же міркувань виходив Верховний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008р., зокрема в п.5.4 якого було встановлено, що “Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони”.
Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії позивачу ОСОБА_2 в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. та по дату винесення постанови – 15.12.2010р. згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача стосовно належних йому виплат в зазначених періодах 2007р., 2008р, 2009р. та до дати ухвалення даної постанови є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
В своїй заяві позивач порушив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даним позовом. Питання про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку вирішено ухвалою суду від 03.12.2010 року.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” сума пенсії не одержана своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 113, 152 Конституції України, ст. ст. 69, 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. та №1-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 2,3,6 Закону України “Про соціальний
- 7 -
захист дітей війни”, ст.ст.28,34,46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет України на 2007р.”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009р.», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010р.», ст.ст.6, 9, 11, 17, 89, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д д я
П О С Т А Н О В И Л А :
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно статусу дитини війни задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з 01.01.2009р. та по дату винесення постанови суду – 15.12.2010р. (включно), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих ним сум підвищення пенсії як дитині війни, визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві пенсії за зазначені періоди часу у відповідності до вказаних норм законодавства.
Присудити на користь позивача ОСОБА_2 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування сплачених та документально підтверджених судових витрат.
В іншій частині, а саме – стосовно здійснення відповідачем вказаного перерахунку з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову подається до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10-ти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до ч.7 ст.183-2 КАС України копію постанови не пізніше наступного дня надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням.
Суддя Р.А. Литвинова