УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 квітня 2007 року                                                                                 м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді                                                Іванів О.Й.,

суддів                                                                  Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

секретарів                                                           Карпець О.А., Романюк Н.Ф.

за участю:    прокурора                                      Палятинського В.І.

захисника                                                            ОСОБА_2

засудженого        ОСОБА_1

розглянувши 13 квітня 2007 року у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в його інтересах на вирок Рожнятівського районного суду від 23 лютого 2006 року, -

встановила:

Вказаним вироком                                              ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, розлучений, на утриманні двоє малолітніх дітей, несудимий, громадянин України, засуджений:

за ст. 296 ч.1 КК України на чотири місяці арешту; за ст. 115 ч.1 КК України на дев'ять років позбавлення волі; за ст.129 КК України на шість місяців арешту; за ст.263 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1призначено покарання дев'ять років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2006 року вирок суду залишено без змін.

Ухвалою колегії судців Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 листопада 2006 року ухвалу колегії судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного Суду Івано-Франківської області від 11 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч.1 ст.296 КК України скасовано, а справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 9 травня 2005 року приблизно о 14 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі двоствольну мисливську рушницю ТОЗ-3428 НОМЕР_1 та малокаліберну гвинтівку ТОЗ - 8м. НОМЕР_2, біля приміщення магазину „Надія", що на вул. Радова Ліва у селищі Перегінське, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з

Справа №11-3/2007р.                                Головуючий у 1-й інстанції Витвицький В.В.

Категорія ст.296 ч.1 КК України               Доповідач: Іванів О.Й.

2

особливою зухвалістю, здійснив три постріли у приміщення дерев'яного туалету, розташованого за 6 метрів від магазину. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_1 зі зброєю зайшов до приміщення магазину, де на пропозицію односельчан ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити хуліганські дії та віддати зброю не реагував і продовжував висловлюватись нецензурно. Тоді ОСОБА_3 з метою припинення хуліганства, наніс ОСОБА_1 удар рукою по голові, після чого разом з ОСОБА_4 повалили його на підлогу і, застосовуючи фізичну силу, відібрали у засудженого рушницю та гвинтівку. В апеляціях:

· прокурор, який приймав участь у розгляді справи, вважає, що дії ОСОБА_1 безпідставно перекваліфіковано судом з ч.4 на ч.І ст.296 КК України, оскільки використання засудженим зброї в процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя або здоров'я громадян, а також вчинені ОСОБА_1 хуліганські дії були пов'язані з опором громадянам, які такі дії присікали. Просить вирок суду в цій частині скасувати, визнати ОСОБА_1 винним за ст.296 ч.4 КК України та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі;

· засуджений ОСОБА_1 зазначає, що злочину, передбаченого ст.296 КК України не вчиняв, а допустив тільки адміністративне правопорушення, передбачене ст.174 КУпАП, тому просить переглянути справу;

· захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого покликається на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.296 ч.І КК України, тому просить вирок скасувати.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_1 підтримав апеляції, подані ним та його захисником, пояснив, що на прохання ОСОБА_4, з яким в магазині вживали спиртні напої, дати йому вистрелити з рушниці відмовив, і сам з обережністю провів постріл на вулиці в банку з-під якогось продукту. Ніякої загрози для життя і здоров'я людей при цьому не було. Потім ОСОБА_4 з ОСОБА_3, оскільки не давав їм постріляти, накинулися на нього, побили і забрали мисливську рушницю. Зазначив, що за вчинене може нести лише адміністративну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію і просить її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції і заперечили доводи апеляції прокурора, провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства за зазначених у вироку обставин ґрунтується на належно зібраних та досліджених по справі доказах.

Так, допитаний під час апеляційного розгляду справи свідок ОСОБА_4. пояснив, що 9 травня 2005 року близько 15 години прийшовши до магазину „Надія" дізнався, що ОСОБА_1 безпричинно стріляв з рушниці в споруду дерев'яного туалету неподалік магазину. Біля входу в магазин стояв ОСОБА_1 з рушницею і гвинтівкою. На прохання віддати зброю засуджений виразився в його сторону нецензурно. Тому пішов до свого знайомого ОСОБА_3, з яким згодом зайшли в приміщення магазину і сказали віддати їм зброю. Оскільки ОСОБА_1 відмовився, вони, з метою запобігти небажаним наслідкам, накинулись на засудженого, повалили його на підлогу і забрали гвинтівку та рушницю. Засуджений з ними не бився і ніякого опору не чинив.

Свідок ОСОБА_5 ствердила, що 9 травня 2005 року перед обідом нетверезий ОСОБА_1 в магазині „Надія", де вона працює продавцем, купив пляшку горілки, при цьому мав з собою зброю. Після того як вийшов на вулицю, пролунало кілька пострілів.

Повернувшись в магазин засуджений вів себе нетактовно, виражався нецензурно, після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_4, поваливши ОСОБА_1 на підлогу, відібрали у нього зброю.

Оголошеними показаннями свідка ОСОБА_3 підтверджуються дані обставини. З них також вбачається, що ОСОБА_3, коли засуджений виражався нецензурно, боячись, щоб останній у нього не вистрелив, першим вдарив ОСОБА_1 і разом з ОСОБА_4. повалили його на підлогу і відібрали рушницю та гвинтівку (а.с.212-213 т.1).

3

За даними протоколу огляду місця події від 19.05.2005 року в задній стінці дерев'яного туалету неподалік приміщення магазину „Надія" та в дерев'яній огорожі виявлено отвори, спричинені внаслідок пострілу в них з вогнепальної зброї (а.с.56 т.1).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у діях засудженого хуліганства, яке виразилось в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю - стрільбою з мисливської рушниці.

Тому доводи апеляцій засудженого та його захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 хуліганства є безпідставними.

Також необгрунтованими є доводи апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом, щодо наявності в діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки ст.296 ч.4 КК України як вчинення хуліганських дій із застосуванням вогнепальної зброї.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотиву явної неповаги до суспільства, зробив три постріли у приміщення дерев'яного туалету коли поблизу не було нікого з односельчан.

Крім того, ні досудовим ні судовим слідством не встановлено доказів про наявність реальної загрози життю або здоровлю людей при проведенні пострілів засудженим.

Оскільки однією з обов'язкових умов наявності застосування вогнепальної зброї під час хуліганства є спрямованість такої на спричинення шкоди здоров'ю особі, а проведені ОСОБА_1 постріли, як встановив суд, реальної загрози життю чи здоров'ю людей не становили, і засуджений не мав наміру на заподіяння будь-кому тілесних ушкоджень, суд правильно кваліфікував його дії за ст.296 ч.І КК України.

Що стосується доводів апеляції прокурора про наявність у діях ОСОБА_1 ще й кваліфікуючої ознаки - вчинення опору громадянам, які присікали хуліганські дії, то, як встановлено судом і досліджено апеляційною інстанцією під час судового слідства, засуджений, крім нецензурного висловлювання в адресу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ніяких активних дій, пов'язаних з опором, не вчиняв. Навпаки, згадані свідки, із застосуванням сили, про що вони самі ствердили суду, відібрали у засудженого мисливську рушницю та малокаліберну гвинтівку після вчинення ним хуліганства. Як пояснив свідок ОСОБА_4., засуджений навіть не міг чинити ніякого опору, оскільки був нетверезим, а першими накинулись на нього і повалили на підлогу, передбачаючи, що ОСОБА_1 може наробити біди, застосувавши зброю.

Таким чином, наведені і досліджені апеляційною інстанцією докази в цій частині спростовують доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, пов'язані з опором громадянам.

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.296 КК України, а призначене йому покарання з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу відповідає вимогам ст.65 КК України.

За наведених обставин, підстав для скасування вироку суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст.296 ч.1 КК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в його інтересах залишити без задоволення, а вирок Рожнятівського районного суду від 23 лютого 2006 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 296 ч.1 КК України, - без змін.