Справа № 2а-1148/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року смт. Станиця Луганська
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність УПФУ щодо підвищення розміру пенсії дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просила: визнати незаконною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо перерахування їй протягом з 01.01.09 р. по теперішній час підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй пенсію відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.09 р. і в подальшому у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленої законодавством у відповідний період, зобов’язати відповідача надалі виплачувати їй підвищену пенсію відповідно до закону.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «Діти війни» та, виходячи з вимог ст. 6 вказаного закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Раніше вона зверталася до суду з позовом до відповідача про перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни. Судом першої інстанції її вимоги задовольнялись частково. Було зобов’язано відповідача здійснити їй перерахунок з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р.. Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було змінено в частині визначення кінцевим строком проведення перерахунку – 31.12.08 р.. Відповідач відмовив їй у перерахунку підвищення пенсії як дитині війни з 01.01.09 р. та запропонував їй звернутись до суду.
До початку судового засідання від сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі у зв’язку з чим до початку розгляду справи було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивачки, а.с. ).
Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ця норма закону з 22.05.08 р. до теперішнього часу не змінювалась та не зупинялась.
На цей час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
З письмової відповіді та заперечення відповідача видно, що позивачці з 01.01.09 р. підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалось виходячи з положень постанови КМУ № 530 від 22.05.08 р. в розмірі 49,80 грн., що дорівнює 10% від мінімальної пенсії за віком.
Аналізуючи наведені обставини, суд, виходячи з пріоритетності законів на підзаконними нормативно-правовими актами, вважає неправомірною відмову відповідача в перерахунку позивачці підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак, враховуючи, що відмова у перерахунку є дією а не бездіяльністю, у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни слід відмовити.
Що стосується періоду часу, за який слід перерахувати підвищення до пенсії, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Постановою Станично-Луганського районного суду від 22 червня 2009 року позивачці задовольнялись вимоги щодо перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до вимог наведеного вище закону починаючи з 22.05.08 р., що свідчило про те, що УПФУ в Станично-Луганському районі повинно було перерахувати і виплачувати підвищення відповідно до закону до прийняття змін у цей закон, тобто не менш ніж до дня ухвалення рішення Станично-Луганським районним судом Луганської області.
Як вбачається з постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.09 р. постанова Станично-Луганського районного суду Луганської області від 22.06.09 р. була змінена, та було визначено кінцевий термін сплати підвищення до пенсії позивачці - по 31.12.08 р., чим фактично було відмовлено позивачці у перерахунку підвищення до пенсії за період з 01.01.09 р. по день прийняття судом першої інстанції відповідного рішення.
Таким чином, виходячи з того, що для суду першої інстанції висновки суду вищої інстанції є обов’язковими, які не підлягають обговоренню, враховуючи, що між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих же самих підстав у період часу з 01.01.09 р по 22.06.09 р. вже приймалось рішення, суд вважає, що вимоги позивачки щодо перерахунку пенсії як дитині війни у 2009 році слід задовольнити, починаючи з наступного дня після винесення рішення Станично-Луганським районним судом Луганської області, а саме з 23 червня 2009 року.
Також, виходячи з вимог ст. 6 КАС України не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача в подальшому сплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи у реальному часі і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи або інтереси ще не було порушено.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-V, Законом України «Про прожитковий мінімум», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком з 23 червня 2009 року.
В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання її усіма заінтересованими особами.
Суддя Є.О.Соболєв