ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2010 року справа № 2а-662/2010р.
Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
при секретарі: П’ятак О.Л.,
За участю представника позивача: Пєгіної С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до інспектора ДПС роти Дорожньо-патрульної служби Тертичного Олега Дмитровича, треті особи – Управління Державної автомобільної інспекції в Херсонській області та Управління Державної автомобільної інспекції в Луганські області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 16.11.2010 року він, рухаючись по трасі Одеса – Мелітополь, з дозволеною на даному відрізку дороги швидкістю був зупинений інспектором ДПС роти Дорожньо-патрульної служби Тертичним Олегом Дмитровичем. За словами інспектора причиною зупинки було порушення п. 12.6 Правил дорожнього руху. На зауваження позивача, про незгоду з протоколом інспектор не відреагував, та вказав, що порушення фіксувалось приладом «Візир» № 0812343. На вимогу позивача продемонструвати йому фото чи відеозапис, що здійснювався зазначеним приладом, інспектор відмовив. Він також відмовив позивачу надати з цього приводу пояснення, зазначивши в протоколі, що ОСОБА_4 відмовився від надання пояснень. Крім того, позивач вважає, що використання засобу «Візир» не відповідає вимогам закону і не може бути доказом правопорушення.
Постановою інспектора по справі про адміністративне правопорушення від 16.11.2010 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, та було накладене стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Однак, позивач не згоден із вказаним рішенням інспектору та вважає постанову, складену у відношенні нього, незаконною, та просить скасувати її, оскільки вину позивача у вчиненні правопорушення не доведено та постанову складено інспектором з порушенням вимог законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю, чи інших документів та доказів до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представник позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою серія ВТ № 213365 від 16.11.2010 року по справі про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВТ1 № 035348 від 16.11.2010 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 10).
Як зазначено у постанові 16.11.2010 року, у 10.51 годин, позивач, рухаючись на 283 км а/д Одеса-Мелітополь, на ділянці дороги, яка відноситься до категорії інших доріг рухався зі швидкістю 132 км/год., чим порушив вимоги п. 12.6 ПДР України.
Вищезазначена постанова ґрунтується виключно на додатному протоколі про адміністративне правопорушення. При тому, що з винесеною постановою ОСОБА_4 був повністю не згоден, про що зазначив у протоколі, інспектором не притягнуто жодного свідка та не відібрано відповідних письмових пояснень, особисті пояснення позивача інспектором до уваги не прийняті, жодних інших доказів на підтвердження скоєння позивачем правопорушення, як то показання приладів, що фіксують швидкість руху автотранспорту не додано.
Слід зазначити, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень інспектором не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують його особу, інших доказів по справі, порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, внаслідок чого при винесенні постанови інспектором не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина позивача у скоєні правопорушення ніяким чином не доведена, тому постанову серії ВТ № 213365 від 16.11.2010 року по справі про адміністративне правопорушення не можна визнати законною та обґрунтованою і встановлені в судовому засіданні докази у своїй сукупності повністю це підтверджують, тому суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 17, 71, 72, 86, 99 – 102, 159 – 163 КАС України, ст.ст. 33, 280, 287, 293 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВТ № 213365 від 16.11.2010 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 (триста сорок) гривень, скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя І.Ю. Котлярова