Справа № 2- 1601/2010р  .  

РІШЕННЯ  

(заочне)

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  14 грудня 2010 року        Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого  судді:   Пташкіної А.О.

при секретарі: Єрьоменко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:  

 Позивачка ОСОБА_3 звернулася до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в обґрунтування якого зазначила, що 09.02.2010 року вона позичила відповідачці гроші в сумі 2000 гривень з процентом за користування 1000 гривень строком на три місяці, про що було складено відповідну розписку. Однак, у встановлений строк ОСОБА_4 борг не повернула, на її звернення з проханням повернути кошти відповідачка відповіла відмовою. Крім того, позивачка змушена була позичити гроші в сумі 1250 грн. на лікування своєї хворої дитини, у ОСОБА_5 на строк два місяця за умови, що за користування вона поверне кошти на 500 гривень більше. У зв’язку із тим, що до теперішнього часу відповідачка не повернула кошти вона, змушена звернутися до суду з вказаним позовом та просити суд стягнути з відповідачки на її користь суму боргу в розмірі 2000 грн., проценти по розписці в сумі 1000 грн., 500 грн. – матеріальну шкоди та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, яка полягає у тому, що на даний час вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що це єдині її збереження, позичені кошти були потрібні на лікування хворої дитини. При подачі позовної заяви позивачкою були сплачені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення при розгляді справи у розмірі 120 грн., які вона просить стягнути з відповідачки на її користь.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 повністю підтримала свої позовні вимоги і просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 до суду не з’явилася, причини неявки не повідомила, пор день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Суд, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів без участі відповідача.  

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09.02.2010 року ОСОБА_3 позичила ОСОБА_4 гроші в сумі 2000 гривень зі сплатою процентів за користування у розмірі 1000 гривень строком на три місяці, про що було складено відповідну розписку (а.с.8). Однак, у встановлений строк ОСОБА_4 борг не повернула. ОСОБА_3 неодноразово зверталася  до відповідачки про повернення коштів, однак відповіді не отримала, що підтверджується копією листа та копією чека про направлення листа поштою (а.с.6-7).

Суд не приймає до уваги посилання позивачки щодо того, що відповідачка повинна відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 500 гривень, оскільки нею, в порушення вимог ст. 58-60 ЦПК України, не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження цього факту, а тому в цієї частині позовних вимог слід відмовити.  

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків , встановлених  частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушення прав, наданих споживачам; інших цивільних прав; у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя; порушення стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків.  

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивачки у стягненні з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень є обґрунтованими, так як ОСОБА_3  завдано моральної шкоди, яка виражається у її хвилюваннях з приводу не повернення відповідачем боргу у встановлений термін, неможливості користуватися грошами, неможливість купити медикаменти на лікування хворої дочки, її стражданнях через відсутність коштів.

Виходячи з вищевикладених доводів, суд прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивачки слід стягнути суму боргу у розмірі 2000 грн., проценти по розписці у розмірі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Також,  відповідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню держмито в розмірі 51,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Постановою ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, ст.ст. 625, 1047-1050, 1167 ЦК України, ст.ст. 10-11, 15, 60, 79-81, 169, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -     

  ВИРІШИВ:  

 Позовні вимоги ОСОБА_3 частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, проценти по розписці в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень, держмито в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кам’янобрідського  

районного суду міста Луганська А.О. Пташкіна