НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ      

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  23 грудня 2010 року              справа № 2-1498/2010                    м. Нововолинськ  

  Нововолинський міський суд  Волинської області в складі:  

головуючого судді     Ференс-Піжук О.Р.,  
при секретарі         Дячук І.С.,  

з участю позивача                      ОСОБА_1,  

відповідача                                 ОСОБА_2,  

  розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -  

встановив:  

  Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд  з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем мають двоє неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час сторони проживають окремо. Діти проживають з позивачем та перебувають на її  утриманні.  Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, хоча є приватним підприємцем та має дохід від підприємницької  діяльності. Позивач отримує соціальну допомогу на сина ОСОБА_4, цих коштів не вистачає для забезпечення дітей всім необхідним для їх розвитку. Просить суд стягувати аліменти  на її користь  на утримання  двох дітей в розмірі по 1000 грн. щомісячно.  

  В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просить стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 800 грн. щомісячно.  

  Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні  змінені позовні вимоги визнав.  

  Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.  

  Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

  Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  

  Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить  закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.  

  Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.  

  Керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст.180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, - суд,  

вирішив:  

  Позов задовольнити.  

  Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  уродженця м. Нововолинська, в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,  аліменти в  розмірі по 800 (вісімсот) гривень щомісяця з 29 листопада 2010 року  і до повноліття найстаршої дитини.  

Стягнути з  ОСОБА_2  в дохід держави 51 (п'ятдесят одну) грн. судового збору.  

  Стягнути з  ОСОБА_2 120 (сто двадцять) витрат за інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050001 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).  

  Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.  

  Рішення може бути  оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можна подати протягом десяти днів з  дня  проголошення рішення.  

  Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Головуючий                   підпис  

  Згідно з оригіналом  

  Суддя                                                                                          О.Р. Ференс-Піжук