Справа №2-720/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 листопада 2010 року                                        м. Кодима, Одеської області  

Кодимський районний суд Одеської області в складі:  

головуючого -  судді                                 Сопільняка О.М.  

при секретарі                                           Гурі С.А.  

з участю позивача                                    ОСОБА_1  

відповідача                                               ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,      

в с т а н о в и в:  

    Позивач  ОСОБА_1 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісяця у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. до повноліття дитини.            

В судовому засідання позивач свій позов підтримала та пояснила, що відповідач є батьком її неповнолітньої дитини, якій після розлучення не допомагає, хоча зобов’язаний їй допомагати і має таку можливість, тому просила позов задовольнити повністю, оскільки вона саме не може забезпечити дитину всім необхідним.    

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, зокрема визнав свій обов’язок утримувати неповнолітню дитину, однак зазначив, що через свій матеріальний стан сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі не має змоги.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає необхідним позов задовольнити частково з таких підстав.          

Стаття 51 Конституції України та ст.ст.150 і 180 СК України встановлюють для батьків обов’язок виховувати та утримувати своїх неповнолітніх дітей до їх повноліття.    

Судом встановлено, що відповідач  ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що крім пояснення сторін, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданим 04 серпня 1993 року  виконком Будеївської сільської ради Кодимського району Одеської області.  

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, відповідач допомоги дитині не надає.              

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов’язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи інших осіб.  

Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов’язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання.  

Так, згідно ст.181 СК України по рішенню суду кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти) можуть бути присуджені в частині від доходу (заробітку) платника аліментів або в твердій грошовій сумі.  

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дітей, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних осіб, інші обставини, що мають істотне значення.          

Судом встановлено, що відповідач в даний час ніде не працює, є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 743 грн. на місяць, яка відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» відносить до видів заробітку, є єдиним заробітком, який враховується при визначенні розміру аліментів, іншого доходу немає, щомісяця сплачує кредит, отриманий ним у ВАТ «Державний Ощадний банк України (кредитний договір №268 від 31.01.2007 року), загальна заборгованість по якому станом на 01 листопада 2010 року складає 8223 грн. 43 коп. Позивач працює директором загальноосвітньої школи, отримує заробітну плату у розмірі 2300 на місяць, тому вимоги позивача є обґрунтованими.  

Разом з цим, розмір, аліментів, які підлягають стягненню, має бути визначений у частці від доходу відповідача, а не у твердій грошовій сумі.  

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати, до яких згідно ст.79 ЦПК України відноситься судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Згідно ч.2 ст.88 ЦПК України  якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182,183,184 СК України, ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини місячного доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 09 вересня 2010 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.  

  В задоволенні решти позову відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.  

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

Суддя                                                                        Сопільняк О.М.