Справа №2-845/2010  

    Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  16 грудня 2010 року                                                      м. Кодима, Одеської області  

  Кодимський районний суд Одеської області в складі:  

  головуючого                                  судді Сопільняка О.М.  

при секретарі                                         Гурі С.А.  

з участю  представника позивача         ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, визнання правочину дійсним та визнання права власності на будинок,  

  В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_2 25 жовтня 2010 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок.  

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, які діє  на підставі угоди про надання правової допомоги та ордера адвоката, обґрунтовуючи позов пояснив, що 20 березня 1999 року позивач придбала у ОСОБА_3 належний йому будинок, розташований в АДРЕСА_1. На підтвердження цього у простій письмовій формі сторони уклали угоду купівлі-продажу (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити та здійснити його державну реєстрацію, як того вимагає закон. Однак, після досягнення вказаної домовленості відповідач змінив своє місце проживання, виїхав за межі Кодимського району і встановити його місце перебування чи проживання позивачеві до цього часу не вдалось, що змусило її звернутись до суду з даним позовом. З цих підстав, враховуючи погодження сторонами всіх істотних умов правочину, просив позов задовольнити, при цьому, поновити позивачеві пропущений нею строк позовної давності, який вона пропустила через юридичну неграмотність, незнання законів та похилий вік.          

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. Виклик відповідача в судове засідання було здійснено відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України шляхом опублікування оголошення про виклик в газеті «Чорноморські новини» №115 від 11 листопада 2010 року та №123 від 09 грудня 2010 року. З цих підстав суд визнає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи та вважає можливим розглянути справу без його участі на підставі наявних у ній доказів.  

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані ним докази та матеріали цивільної справи, суд вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.    

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01 січня 2004 року, положення цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року.          

Судом встановлено, що 20 березня 1999 року між позивачем ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3 у простій письмовій формі було укладено угоду купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в с.Тимків Кодимського району Одеської області. На підтвердження вказаної угоди у простій письмовій формі сторони уклали угоду купівлі (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач передав відповідачеві обумовлену вартість придбаного житла у розмірі 500 грн., які продавець прийняв, після чого передав позивачеві будинок та правовстановлюючу документацію на нього.  

З цих підстав суд вважає необхідним для вирішення вказаного спору застосувати норми Цивільного кодексу України в ред.1963 року, який з 01 січня 2004 року втратив чинність, але був чинним на момент виникнення між сторонами спірних відносин.                

Стосовно поновлення строку позовної давності. Ст.71 ЦК України (ст.257 ЦК в ред.2004 року) встановлений трирічний строк позовної давності для захисту порушеного права. Початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналась про порушення свого права. Спірна угода була укладені між сторонами в березні місяці 1999 року.  Таким чином, саме з цього часу право позивача вважається порушеним, оскільки вона через відсутність відповідача, як сторони угоди, фактично позбавлена можливості належним чином у встановленому законом порядку оформити укладену між ними угоду.  З позовом до суду позивачі звернулась лише 25 жовтня 2010 року. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності.  

Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.  

Позивач є юридично неграмотною особою,  пенсіонером за віком, особою похилого віку, тому ці обставини зашкодили їй своєчасно звернутись до суду з позовом про захист свого порушеного права, у зв’язку з чим суд причину пропуску нею строку позовної давності  визнає поважною та вважає необхідним поновити його.      

Відповідно до ст.4 ЦК України в ред.1963 року цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншим, є договори та інші угоди (правочини).  

Згідно ст.41 ЦК в ред.1963 року угодою є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.  

Право власності в Україні набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод (правочинів).  

Стаття 224 ЦК в ред.1963 року встановлювала, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність іншої сторони (покупцеві) майно, а покупець приймає його і сплачує певну грошову суму, обумовлену сторонами.      

Відповідно до ст.225 ЦК право продажу майна належить його власнику. Належність спірного будинку відповідачу  ОСОБА_3 підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №27687882, виданим 19,10.2010 року Кодимським районним бюро технічної інвентаризації, підстава набуття права власності -  свідоцтво пор право власності №6 від 28.03.1994 року, видане Тимківською сільською радою). Отже на підставі вказаних відомостей суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_3, як у власника житлового будинку, на момент укладення даного правочину права  на його відчуження.    

Згідно ст.ст.227 ЦК договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Невиконання домовленості про нотаріальне посвідчення договору відповідно до ч.1 ст.47 ЦК може бути підставою для визнання його недійсним.  

Проте, відповідно до ч.2 ст.47 ЦК, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна і сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.          

Договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.                                      

Судом встановлено, що сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу будинку, зокрема - позивач передав продавцеві грошові кошти в обумовленій сумі (500 грн.), які продавець прийняв, після чого передав позивачеві зазначений будинок, який позивач прийняла. Вказані обставини підтверджуються наявною у справі розпискою та свідчать про виконання сторонами даного правочину в межах взятих на себе зобов’язань.  

Отже, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав їх справжній волі, ними були виконані всі його істотні умови, а його нотаріальному посвідченню перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема  смерть ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов’язань.  

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.            

Отже, суд, встановивши законні підстави придбання позивачем вказаного житлового будинку приходить до висновку про необхідність визнання за ним права власності на нього.          

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд  

  В И Р І Ш И В   :  

  Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності, визнання правочину дійсним та визнання права власності на будинок задовольнити.    

Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку позовної давності та поновити його.  

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 20 березня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.  

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок з надвірним     и спорудами, розташований в АДРЕСА_1, який на праві приватної власності належав  ОСОБА_3.  

Рішення суду є підставою для реєстрації в Кодимському бюро технічної інвентаризації права власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок.  

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення   .  

  Суддя                                                         Сопільняк О.М.