Справа № 2-а-329
2010р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Ковальчук С.Я
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області (далі – УПСЗН) про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення особам, які стали інвалідами в наслідок Чорнобильської катастрофи за 2007 2008, 2009 роки, як чорнобильцю другої групи інвалідності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити йому недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 і 2009 роки, яка повинна складатись з розрахунку:
Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи , у зв’язку з чим, має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Однак, у 2007, 2008 роки відповідач виплатив йому дану допомогу як інваліду 3 групи по 90 грн. за кожний рік та в 2009 році відповідач виплатив йому дану допомогу як інваліду 2 групи в розмірі 300 грн , згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 2 липня 2005 року № 562, але він з цим не згоден у зв’язку з наступним:
Згідно ст. 48 ч. 4 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), чорнобильцю 1 категорії передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в сумі чотирьох та п’яти мінімальних заробітних плат відповідно. У 2007 році розмір мінімальної заробітної платні на момент виплати допомоги складав - 460 грн., у 2008 році розмір мінімальної заробітної платні на момент виплати допомоги складав - 605 грн., а в 2009 році розмір мінімальної заробітної платні на момент виплати допомоги складав – 744 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Розмір мінімальної заробітної платні визначається на момент виплати щорічної допомоги - ч. 7 ст. 48 Закону.
Статтею 56 Конституції України, позивачу гарантовані види соціальних виплат і допомог, що є основним джерелом існування, а ст.48 Конституції України свідчить про те, що кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, включаючи достатнє харчування, одяг, житло і тощо.
Позивач являється учасником ліквідації Чорнобильської катастрофи, в даний час потребує лікування і оздоровлення.
Невідповідність Закону - підзаконних актів, до яких відноситься Постанова Кабінету Міністрів України за № 562, якою керується відповідач підтверджено Рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 року за № 5-рп/2002, від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, де суд чітко розділяє гарантії та компенсації з боку держави за заподіяну шкоду здоров’ю від інших виплат та роз’яснює, що звуження прав і гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є неконституційним, а відтак є неправомірним. Крім цього, призупинення дії ст. 48 Закону не може здійснюватись іншими законами крім внесення змін в цей закон.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, але надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
На підставі клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача у своїх запереченнях позов не визнав та зазначив, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення з адміністративним позовом щодо виплати недоотриманої допомоги за 2007 та 2008 рік. У 2009 році позивачу сплачена допомога в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562, оскільки саме ст. 71 ЗУ „Про Державний бюджет на 2009 рік” надає право Кабінету Міністрів України - встановлювати розміри соціальних виплат в рамках асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Дана стаття була діючою на протязі всього 2009 року. Крім цього, згідно п. 5 ст. 51Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов’язання та здійснюють витрати тільки в рамках бюджетних асигнувань, тобто за рахунок реальних надходжень в загальний фонд Державного бюджету.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступних підставах.
Судом було встановлено, що позивач є громадянином України, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 6).
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону, інвалідам ЧАЕС третьої групи передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в сумі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідач у добровільному порядку не виплачує у встановленому законом розмірі щорічну допомогу на оздоровлення, посилаючись на ухвалену Постанову Кабінетом Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562, згідно з якою, був визначений щорічний розмір допомоги на оздоровлення для чорнобильців 1 категорії, що обґрунтовано об’ємом бюджетного асігнування.
Але, разом з тим Законами України „Про Державний бюджет України на 2008, 2009 роки” були чітко визначені розміри мінімальної заробітної плати, які становлять:
- з 01.12.2008 року – 605 гривень; з 01.12.2009 року – 7440 гривень;
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення є мінімальна заробітна плата, але при цьому, відповідач залишив поза уваги деякі принципи правозастосування.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд доходить висновку, що при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої вищезазначеним законом, застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Разом з тим, згідно ч.1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Судом також встановлено, що доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє підтвердження. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.
Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 КАС України, згідно з якою, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У запереченнях проти позову представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду, стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування щорічної допомоги за 2007 та 2008 рік.
В позовній заяві позивач про наявність будь-яких поважних причин пропуску строку не вказує.
Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду – 28.10.2010 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щорічної допомоги за 2007 та 2008 рік.
Частиною 2 статті 100 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щорічної допомоги за 2007 та 2008 рік позивач суду не надав суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування та виплату за 2007 та 2008 рік є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений, встановлений ст. 99 КАС України, строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права і те, що в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що в цієї частині позов підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи зміст позовних вимог, суд зазначає, що судова інстанція не має повноважень розглядати спірні відносини та встановлювати якісь обов’язки на майбутнє, а тому, ці позовні вимоги також підлягають залишенню без задоволення.
Крім того, Верховний Суд України зазначив, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд визнає такі дії незаконними та зобов’язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалює рішення про стягнення конкретних сум.
На підставі викладеного, керуючись ст.48 ч.4, ч7 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 2,3,11,17,71,72, 94,122 ч.3,159-163, 186 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково .
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, - неправомірними.
Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення райдержадміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гайворонський місцевий районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя С.Я.Ковальчук