НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  08 грудня   2010 року              справа № 2-а-526/10        м. Нововолинськ  

  Нововолинський міський суд Волинської області в складі:  

головуючого  судді                             Ференс-Піжук О.Р.,              

за участю  секретаря                           Іщук М.В.,  

позивача             ОСОБА_1,  

представника позивача                       ОСОБА_2,  

відповідача             не з’явився  

представник третьої особи       не з’явився    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до інспектора ДПС взводу № 5 ДПС ДАІ (із обслуговування доріг державного значення) підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області  м. Луцьк Опейди  Володимира Володимировича,  третя особа на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області про скасування постанови  АН № 807937 від  13.10.2010 року  про притягнення до адміністративної відповідальності,-    

встановив :  

25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС взводу № 5 ДПС ДАІ (із обслуговування доріг державного значення) підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області  м. Луцьк Опейди  Володимира Володимировича,  третя особа на стороні відповідача Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області, про скасування постанови  АН № 807937 від  13.10.2010 року  про притягнення до адміністративної відповідальності, яку вважає незаконною. Вказує, що 13 жовтня 2010 року керував автомобілем марки «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 по маршруту Володимир-Волинський - Івано-Франківськ в с. Піддубці Луцького району по дорозі, що має дві смуги в одному напрямку та був зупинений працівниками ДАІ, які повідомили, що він порушив ПДР, оскільки рухався крайньою лівою смугою, коли права була вільна. Вважає, що відповідач інспектор ДПС Опейда В.В. неправомірно наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки він, керувавши на дорозі, яка має дві і більше смуги для руху в одному напрямку,  виїхав на крайню ліву смугу для руху  в цьому ж напрямку, бо права смуга була зайнята, а також надалі він мав намір повернути ліворуч, тому правомірно виїхав на крайню ліву смугу, про що він зазначив у своїх письмових поясненнях в протоколі про адмніправопорушення. Просить задовольнити його вимогу скасувати вищезазначену постанову.  

  В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги щодо скасування постанови від 13 жовтня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.  

В судове засідання інспектор ДПС Опейда В.В. та представник УДАІ  УМВС України у Волинській області не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.  

З письмових  заперечень на позов відповідача вбачається, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає. Зазначає, що позивачем було порушено П.П. 11.2, 11.5 ПДР, оскільки приблизно до 1км він рухався в крайній лівій смузі, не робивши ніяких спроб перестроїтись в вправу, а також не перестроювався з правої в ліву смугу, щоб здійснити випередження інших автомобілів.  

  Суд,     заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи,  вважає, що позов підлягає до задоволення.  

  В постанові інспектора ДПС взводу №5 ВДАІ ( а.с.5) вказано, що за порушення  п.п. 11.2,11.5 ПДР 13 жовтня 2010 року  на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі  425 грн.  

  В судовому засіданні встановлено, що відповідачем під час винесення постанови про накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 не було з’ясовано, чи допущене ним правопорушення та чи винний він у його вчиненні, в постанові не описано обставин, встановлених при розгляді справи, що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП.      

  За таких обставин  твердження позивача на заперечення факту порушення ним вимог п.п. 11.2, 11.5 ПДР заслуговують на увагу.  

  Як зазначено у ч.2 ст.71 КАС  України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається  на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.    

Відповідачами не надано інших доказів, які б спростовували обставини, викладені в поясненнях позивача.  

Згідно ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, орган  (посадова особа), зобов’язаний  з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні.            

  Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР і вважає за необхідне скасувати постанову інспектора   ДПС взводу № 5 ДПС ДАІ (із обслуговування доріг державного значення) підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області  м. Луцьк Опейди  Володимира Володимировича АН №807937  від 13.10.2010  р. про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.  

  Керуючись ст. ст. 10,11, 71, 94, 159, 160, 163, 167  КАС України, ст. ст. 9, 10, 11, 251, 280 КУпАП, суд, -  

        постановив:  

  Позов задовольнити.  

Скасувати постанову інспектора ДПС взводу № 5 ДАІ ДПС ДАІ ( із  обслуговування доріг державного значення) підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області м. Луцьк  Опейди Володимира Володимировича серії АН № 807 931 від 13 жовтня 2010 року  про накладення на ОСОБА_1   адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КупАП у виді штрафу в розмірі 425  (чотириста двадцять п’ять ) гривень.  

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.  

  Головуючий     підпис  

Згідно з оригіналом  

Суддя                                                                                             О.Р. Ференс-Піжук