АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-9599/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Коваленко А.І.
Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення 3% річних та збитків від інфляції,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 3% річних та збитків від інфляції.
В позові зазначав, що рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2007 року з ОСОБА_5 на його користь було стягнуто вартість 1/4 частини домоволодіння в сумі 9262 гривні, 1020 гривень витрат на правову допомогу і 475 гривень судових витрат.
Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_5 зобов'язана була виплатити йому 10757 гривень 66 копійок . В добровільному порядку ОСОБА_5 рішення суду не виконала, у зв’язку з чим він був змушений звертатися до органів ДВС щодо примусового виконання судового рішення.
Від ОСОБА_5 грошові суми надходили частинами з 19 листопада 2009 року по 22 квітня 2010 року включно.
Вважає, що відповідач повинна сплатити йому збитки від інфляції та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, як передбачено вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України. Всього просив стягнути з відповідача на його користь 2700 гривень 52 копійки збитків від інфляції, 621 гривню 33 копійки 3 % річних за користування грошовими коштами, 500 гривень витрат на правову допомогу та судові витрати - 120 гривень ІТЗ і 51 гривню державного мита.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, суд виходив з того, що відповідачка не мала перед позивачем грошових зобов’язань, тому не могла прострочити їх виконання і положення ст.625 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають вимогам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2007 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року залишено без змін, стягнуто на користь позивача з ОСОБА_5 вартість 1/4 частини домоволодіння в сумі 9262 гривні, 1020 гривень витрат на правову допомогу і 475 гривень судових витрат. Зазначене судове рішення не виконувалось відповідачкою до квітня 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання, а боржник несе обов’язок відшкодувати три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу з урахуванням вимог закону про позовну давність.
У зв’язку з викладеним висновок суду про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на відповідача за невиконання боргового зобов’язання після набрання чинності рішенням суду є таким, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що за ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, і безпідставно вважав припиненим зобов’язання між сторонами у зв’язку із самим лише фактом ухвалення судом рішення у 2007 році про стягнення на користь ОСОБА_4 суми боргу, хоча це рішення було виконано лише в 2010 році.
Позивачем надано суду розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 621 гривню 33 копійки та інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду, що складає 2700 гривень 52 копійки (а.с.6-7). Оскільки наданий розрахунок ніким не оспорений, суд приймає його таким, що відповідає дійсності.
Також відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. та судові витрати: державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає можливим на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
« Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 % річних від простроченої суми в розмірі 621 грн. 33 коп., суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 2700 грн. 52 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень та судові витрати: державне мито в розмірі 51 грн., ІТЗ в розмірі 120 гривень, а всього 3992 грн.85 коп. »
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: